території України. Завдяки спільним зусиллям петлюрівських військ і повстанців міста 14 грудня
вона оволоділа Києвом, таким чином був повалений Гетьманат Скоропадського. 15 грудня
її «вищий революційний орган» — Український революційний комітет при Київському комітеті
УСДРП — оповістив населення про відновлення Української Народної Республіки і перехід влади
до «Народного уряду республіканської Директорії».
Директорія УНР — найвищий орган державної влади відродженоїУкраїнської Народної
Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року.
Склад Директорії: Володимир Винниченко — голова Директорії, Симон Петлюра —
Головний Отаман; голова Директорії, Федір Швець, Панас Андрієвський, Андрій Макаренко,
Євген Петрушевич.
Внутрішня політика: У початковий етап існування Директорії у виробленні її політичного курсу
активну роль відігравВолодимир Винниченко.
Відразу після зайняття Києва (14 грудня 1918 року) Директорія оприлюднила ряд свідоцтв,
спрямованих проти поміщиків і буржуазії. Владу на місцях передбачалося передати Трудовим
радам селян, робітників та трудової інтелігенції.
26 грудня 1918 року Директорія видала Декларацію, з прийняттям якої почалася аграрна реформа
та в якій Директорія УНР заявила про намір експропріювати державні, церковні та великі приватні
землеволодіння для перерозподілу їх серед селян. Було задекларовано про вилучення землі у
поміщиків без викупу. Поміщики і буржуазія в Україні були незадоволені політикою Директорії
Зовнішня політика: Директорії вдалося досягнути розширення міжнародних зв'язків УНР.
Україну визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав.
31 грудня 1918 року Директорія запропонувала Раді Народних Комісарів РСФРР переговори
про мир. Під час переговорів радянська сторона відкинула звинувачення у веденні неоголошеної
війни, лицемірно заявивши, що ніяких регулярних російських військ в Україні немає. Зі свого
боку, Директорія не погодилася на об'єднання Директорії з українським радянським урядом і
відмовилася прийняти інші вимоги, що означали самоліквідацію УНР.
Економіка за часів Директорії: По причині критичного політичного та військового становища в
республіці Директорії не вдалося налагодити управління економікою. Великі економічні втрати,
яких зазнало господарство України в результаті першої світової війни та революційних подій,
були катастрофічними. Значно знизився рівень видобутку вугілля. Різко скоротила виробництво
машинобудівна промисловість України. Істотно зменшилося виробництво цукру.
4 січня 1919 року законом Директорії українська гривня була визнана єдиним законним
засобом оплати на території УНР.
Українське селянство, яке на початку боротьби з гетьманщиною підтримало Директорію,
почало виявляти невдоволення її економічною політикою. Поштовх до поглиблення конфлікту дав
земельний закон Директорії, виданий 8 січня 1919 року, згідно з яким земля залишалася у
власності держави. Але закон не був реалізований, його реалізація могла б бути здійснена лише на
дуже обмеженій території України
Падіння Директорії: В кінці 1918 на початку 1919 років значна територія країни, включаючи
Київ, була захоплена більшовиками. По всій Україні вибухали повстання проти більшовиків але
було вже запізно. В квітні 1919 року на Правобережжі були розгромлені війська Директорії і
станом на весну 1919 року на території України (крім Надзбурччя і західних областей) знову було
встановлено радянську владу.