17 сентября 2011 года в17.09.2011 22:18 8 0 10 1

так ревно ж обіцяла собі, що не буде жодних шкодувань. але в такі глухі і до безглуздя тупі вечори мої стіни руйнуються і дах поступово з*їжджає. саме в такі вечори я так чітко і так голосно відчуваю той густезний ком у своєму горлі, що пульсує, відбиває ритм невгамовного дятла. і я вже майже блюю соромом за усе те, про що не наважилась подумати вчасно. ненавиджу оці свої ниття. але ж чорт забирай, як іноді важко вимовчувати свій розпач.

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

EVERYNONE — Это просто Вьюи блог

8

Быть одному - вот радость без предела, Но голос твой еще дороже мне: И нет счастливей на земле удела, Чем встретить милый взгляд ...

6

titi : люди меняются. и часто они становятся теми, кем говорили, что никогда не будут

8

и лампа не горит и врут календари

8

так ревно ж обіцяла собі, що не буде жодних шкодувань. але в такі глухі і до безглуздя тупі вечори мої стіни руйнуються і дах поступово з...

7

як інколи корисно викреслювати зі свого життя людей, котрі могли в нього принести лише бруд. я, напевно, ніколи не перестану дивуватись л...

7

саме в такі гидотні дні хочеться перечитувати "norwegian wood" муракамі. бо лиш там, здається, знаходиться більше болю, ніж зараз є в мен...