Finding myself

сьогодні я перший раз гадала, ось скаіжть до чого тут ім*я ДІма. мені так хотілося, витягнути інше. Чіпляєшся за найменшу надію витягнути саме те ім*я. але Воно… залишилося для тебе поза зоною досяжності.
Пише С.А. От для чого?? Я переконана це не він. Просто впевнена. Може це його дівчина.. але навіщо. напевно у мене мания величия. треба трошки знизити про себе думку. але куди вже далі.

P.S.Які ж все-таки мурашки по шкірі проходять коли отримуєш лист від….

Постійно треба спілкуватися надягати маску…. а знайомі забуваються знайомства щезають.

Просто злість, відчай, пустота навколо мене. Нікого нічого ніякого світла і надіх. Я звикла жити в очікуванні чогось. Так ось зараз мені немає чого чекати, просто немає.:(((

Вперше пишу не тому що захотілося, а тому що треба. Усі пишуть щось, творять. . вірші. Я щиро вірю, що ніхто не читаю мого жалюгідного блогу. Не вмію я писати, зовсім.. Але немає більше кому розповісти про усе наболіле. Нове життя Київ. цілком нові знайомі, відсутність подруги, відсутність….. Просто пустота всюди куди не глянеш. Ти кожного дня прокидаєшся з надією що ось ось щось станеться. Ось ось твої очі зіткнуться з його очима. Його.. але його просто не існує. Просто немає. Просто ПУСТОТА. Таке враження що окрім верхньої частини айсберга більше нічооого немає. Душа спить. Серце спить.

І ти питаєш у себе чого так. Що не так? У чому справа? Жалюгідно ковтаєш нові знайомства, а вони просто ПУСТІ нічого не варті. Нічого. Жалюгідно ковтаєш чужі посмішки і захлинаєшся від псевдо зовсім "НЕ ПРОСТИХ" поглядів. Чекаєш дива?….

Нічого з тобою цікавого і хорошого не станеться. Перестань чекати. Усе найцікавіше відбувається у твоїй голові, лише у власній уяві, лише в нотах улюблених Романтичних пісень.

Печально знати, що ти ніколи не зустрінеш Августа найпопулярніший хлопець не закохається в тебе з першого погляду. так я вірю в кохання з першого погляду і це робить мене слабкою, нижчою, менш крутою.Тому ніхто не буде знати знати про це. Лише ти..Ніколи випадковий незнайомець який пройшовз повз тебе і впав тобі в душу на цілий день не зустрінеться тобі знову. Ніколи. Казок немає наяву.

печально…коли твої думки настільки ванільні настільки мейнстрімні настільки приторні. . настільки нецікаві. Так, вже склалося.

всеодно чекаю на диво.

Ось чому коли у тебе ніби все ок нічого не хочеться тут писати - напевно просто найгірші почуття штовхають тебе на ведення свого блогу :))

Так дивно коли навколо тебе купа людей. Усі вони особистості усі цікаві.. усі мають свою думку усі як це не банально різні. А ти всеодно самотня, а ти всеодно далеко від усього цього а ти всеодно думками і душею там - вдома. Де тобі затишно, комфортно, де немає цього усього карнавалу. І знову засинаєш з відчаєм. А коли прокинешся тебе знову заполонить кругообіг справ. Але.. знову прийде вечір.Прийде самотність і нерозуміння.

Самій погано від думки що я зараз пишу у цьому блозі, пам*ятаю раніше я сміялася з таких людей, але ні. я не шкодую за свої глузування я просто сумую за старою "Я".

Nothing unexpected happens.Yeah. So… unexpected.