Вперше пишу не тому що захотілося, а тому що треба. Усі пишуть щось, творять. . вірші. Я щиро вірю, що ніхто не читаю мого жалюгідного блогу. Не вмію я писати, зовсім.. Але немає більше кому розповісти про усе наболіле. Нове життя Київ. цілком нові знайомі, відсутність подруги, відсутність….. Просто пустота всюди куди не глянеш. Ти кожного дня прокидаєшся з надією що ось ось щось станеться. Ось ось твої очі зіткнуться з його очима. Його.. але його просто не існує. Просто немає. Просто ПУСТОТА. Таке враження що окрім верхньої частини айсберга більше нічооого немає. Душа спить. Серце спить.
І ти питаєш у себе чого так. Що не так? У чому справа? Жалюгідно ковтаєш нові знайомства, а вони просто ПУСТІ нічого не варті. Нічого. Жалюгідно ковтаєш чужі посмішки і захлинаєшся від псевдо зовсім "НЕ ПРОСТИХ" поглядів. Чекаєш дива?….
Нічого з тобою цікавого і хорошого не станеться. Перестань чекати. Усе найцікавіше відбувається у твоїй голові, лише у власній уяві, лише в нотах улюблених Романтичних пісень.
Печально знати, що ти ніколи не зустрінеш Августа найпопулярніший хлопець не закохається в тебе з першого погляду. так я вірю в кохання з першого погляду і це робить мене слабкою, нижчою, менш крутою.Тому ніхто не буде знати знати про це. Лише ти..Ніколи випадковий незнайомець який пройшовз повз тебе і впав тобі в душу на цілий день не зустрінеться тобі знову. Ніколи. Казок немає наяву.
печально…коли твої думки настільки ванільні настільки мейнстрімні настільки приторні. . настільки нецікаві. Так, вже склалося.
всеодно чекаю на диво.