youaremylife

як же я люблю Арсена, Костю і Мітю. найкращі - бразерсмітчєнджь
спочатку все починалось так мирно, ми поїхали в якусь піцерію та купили 3 величезних піци, вино, і десерти. приїхали і через 30 хв всього цього не було. Арсен передзвонив і замовив ще 4 піци, і всього того самого але побільше
ми включили музику на всю
все було без вк
і як ж було добре
не вистачало тільки хворого Жичі, а так, ти в сім.ї 3 ахуєнних пацанів. рай карочє, атвічяю ну просто атвічяю
потім ми знімали харлем шейк) 3 поверха і 3 хлопця, ну хіба це не класно?
я багато насмітила
ах, ще Арсен
як же я люблю твою руку
я всю її розмалювала такими словами: "настя любить арсена", "любить", "дуже любить". а ще, я зняла його пластінку і вділа собі.
дуже боліла голова, і я поїхала додому
точніше мене завезли

п.с. Ванесс, їх немає в вк! ні одного. щасливе дитинство, да?

якщо вже писати, то окремо

Через год я буду над этим смеяться, через два — я про это забуду, но сегодня мне тяжело.

в нашому житті трапляються
такі моменти, які ми
будемо пам'ятати завжди. вони
потьмяніють, зітруться,
пожовтіють як старі
фотографії, але залишаться
навічно. і навіть через довгий
час при одному
спогаді про них усередині
все стискається, завмирає,
перевертається. ми
починаємо згадувати людей,
щасливі і сумні
моменти життя, події. і то
посмішка на губах, то раптово
сльози.і ти будеш одним з
цих моментов.я знаю
ти ним будеш, ТОЧНО!
точно… точно.

Ушла?
ну и молодец.
там тебе лучше не будет.
теперь для тебя там и воздух тяжелей,
а мне здесь легко дышаться будет.

ти впевнена, що це про тебе ?
чого ж ти такої поганої думки про себе ?
нєнє, зовсім не про тебе

В одиночестве к нам приходит вдохновение.

ну атвічяю, ну просто атвічяю