my life...my story

знаєш…я щаслива, якщо й ти щасливий..

я чекала дива..мріяла про тебе..

в снах приходив іноді до мене..

я ж не знала правди..

а від цього гірше з кожним днем ставало..

важко поряд бути біля тебе й знати, що - не мій..

так важко розуміти правду..

ні..не важко..зараз вже не важко..

дякую, мій милий, що звільнив мій розум..

дякую, що душу повернув й не ранив..

може, й ранив, то не є важливим..

то було минуле…а тепер інакше..

виплакала очі..серце ніби рвалось..

ти ж не знав, мій милий..і не знав ніхто..

дякую, що мої мрії ти покинув..

допоміг з ілюзій вирватись на волю..

я щаслива, якщо й ти щасливий..

хоча вже мені і все одно..

Усе потроху набридати починає -
одні й ті ж самі люди, і слова, і вчинки.
А хтось на це уваги не звертає
І ні нового не шукає, ні причини.
А хочеться змінити, чи змінитися - не знаю,
Набридло посміхатися фальшиво.
Можливо чогось справжнього не вистачає,
Вже просто мрію стати я щасливою.
Згадати, що прийде новий світанок
І разом з ним ти змінишсяй сама.
З надією у серці в світлий ранок,
Нарешті ти прокинешся щаслива.

Усе забуть ніяк не можу
Той день, момент, одну лиш мить, -
Коли зустрілись наші очі, -
Що й досі в пам'яті горить.
Ти був тоді такий чарівний,
Хоча ти й завжди був таким,
А я була така щаслива,
Словами ти розвеселив,
Додав вогню в звичайний вечір
Дав нову тему для думок
Як обійняв мене за плечі,
Як дарував той поцілунок.
Я мріяла про щастя це завжди,
І от в житті моєму ти з'явився,
Я знаю, що подобаюсь тобі,
І головне, щоб цей момент не зупинився.

Всього лиш через декілька хвилин,
Затамувавши подих від тяжкого хвилювання,
Ти починаєш розуміти, що один,
Один лиш погляд вас врятує від прощання.
Яким болючим може бути цей момент,
Й узрівши в ньому страшну таємницю,
Ти починаєш розуміти, що своє
Ти серце опустошив й ранив душу.
І наступила осінь у житті -
Холодні бурі, дощ та ще й морози.
І ти на решті зрозумів, що не гіркі,
А лиш щасливими були пролиті сльози.