Фруктовий рай

Виявляється, смак, і якість цитрусових безпосередньо залежать від того, якою була погода в період їх дозрівання. Рослини ці унікальні: люблять спеку, але при цьому мають потребу у волозі. При її нестачі дерево, щоб не загинути, починає тягнути сік з плодів. Ось чому іноді замість соковитого фрукта нам попадається лише його жалюгідна подоба.

Зрозуміло, що наші співвітчизники навряд чи перед походом у магазин чи на ринок будуть наводити довідки, яким був сезон дозрівання цитрусових в Єгипті, Туреччині або Іспанії, звідки найчастіше на наші прилавки потрапляють ці фрукти. Так як же вибрати «правильні» лимони або апельсини?

Цитрусові позбавлені здатності дозрівати при зберіганні, як, наприклад, абрикоси, тому купуйте лише повністю зрілі фрукти.

«Зважте» плоди в руці і виберіть з них самі важкі - вони виявляться соковитішими.

В ідеалі найсмачніший лимон - той, у якого шкірка насиченого жовтого, майже помаранчевого кольору, сам він м'який і пружний на дотик, легко очищається від шкірки, а пахне так, що слинки течуть! Але такі фрукти швидко приходять в непридатність, і постачальники не ризикують брати такий товар. Проте запам'ятайте перераховані вище ознаки стиглого лимона і шукайте фрукти, які відповідають опису хоча б частково. Якщо плоди тверді, як камінь, легені, не пахнуть - не ведіться на заклик продавця купити лимон «з тонкою скоринкою»: вона буде жорсткою і гіркою і неабияк зіпсує смак м'якоті, особливо, якщо покласти такий шматочок у чай - напій наповниться гіркотою через пару хвилин.

Оскільки шкірка цитрусових містить, крім величезної кількості вітаміну С ще й цілющі ефірні масла, корисно їсти і її. Тому перед вживанням фрукти треба ретельно вимити.

Плоди з товстою шкірою можна купувати тільки в тому випадку, якщо вони досить великі і Ви збираєтеся пустити їх на фреш.

Найбільше вітаміну С не в лимоні (там міститься лимонна кислота), а в апельсині та в лаймі, з яких на смак, звичайно, звичніше апельсин. Рівний, правильної форми, гладкий і важкий плід порадує Вас відмінними смаковими якостями.

Грейпфрут вибирайте з урахуванням тих же ознак (колір цього плоду - від зеленуватого до рожевого - не є показником стиглості). Він найменш калорійний з усіх цитрусових і сприяє схудненню, а його гіркота обумовлена, перш за все, змістом речовини нарингенина, що поліпшує травні процеси. Якщо ж Ви хочете позбутися від гіркоти грейпфрута - зніміть напівпрозору шкірясту плівку, що служить чохольчиком кожній часточці плода, де в основному і зосереджені гіркі глікозиди.

Апельси́н (Citrus sinensis) — вічнозелене дерево висотою до 7-12 м роду цитрус (Citrus) родини рутових (Rutaceae), невідоме у дикому вигляді, та його плоди. Батьківщина — Індія та Південно-Східна Азія.Тепло- та вологолюбна рослина, вирощується в тропіках та субтропіках. Має круглу компактну крону. Листя з округлою основою і загостреною верхівкою. Квіти білі, ароматні, з великою кількістю нектару, запилюються комахами, а в Центральній Америці ще й колібрі. Плоди кулясті або овальні, іноді з зачатковим плодом на верхівці; забарвлення від світло-жовтого до майже червоного; соковиті, кисло-солодкі плоди містять цукри (до 9%), лимонну кислоту (до 2,5%), вітаміни А, В і С; використовуються свіжими і переробленими (соки, варення, джем, цукати). Іноді утворюються партенокарпічні плоди, які дозрівають неодночасно. Зі шкірки отримують ефірні олії.

Лайм (лат. Citrus × aurantiifolia) - плід рослини триби цитрусових родом з Індії, генетично схожий з лимоном. Іноді називають також зеленим лимоном. Невелике дерево або кущ заввишки від 1,5 до 5,0 м. Крона густа, гілки покриті короткими колючками. Суцвіття пазухи, з 1-7 квітками, цвітіння ремонтантної; плоди невеликі - 3,5-6 см в діаметрі, яйцеподібні, м'якоть зеленкувата, соковита, дуже кисла. Шкірка зелена, жовтувато-зелена або жовта, при повній зрілості дуже тонка.

Лимо́н, цитрина або лимонне дерево (Citrus × limon) — штучний гібрид фруктових дерев роду цитрус (Citrus), також термін «лимон» може посилатися на плід цього дерева. Плоди використовуються для кулінарних цілей, в першу чергу його сік та цедра використовуються, в основному в кулінарії та приготуванні кондитерських виробів. Лимонний сік містить від 5% до 6% лимонної кислоти, яка дає лимону кислий смак, і рН 2-3. Існує багато напоїв та цукерок з лимонним ароматом, в тому числі лимонад. Характерний кислий смак лимонного соку робить його ключовим інгредієнтом багатьох страв по всьому світу.

«Приїхали греки – привезли цитрини…»

Саме за цитринами відправили свого Героя заповзятливі греки, переповнені легендою про чудовий смак «золотих яблук». І на думку учених, Геракл помандрував…в Китай і поїхав він…за апельсинами!

Взагалі рідними землями цитрусових вважається Китай і Південно-Східна Азія. Ще в часи великого філософа Конфуція китайські жителі вивели особливий вид цитрини, так звану юдзу. Датується це 2500 років тому, а значить походження цитрусових на цих землях минає в далеке минуле.

Поперечний переріз цього фрукта являє практично правильну зірку. Цей плід соковитий, солодкий з кислим відтінком. На смак нагадує виноград, манго, лимон - все в одному. У своєму складі містить багато щавелевої кислоти, через що не рекомендується зловживати цим фруктом людям з нирковою недостатністю. Батьківщина фрукту Шрі-Ланка.

Фрукт зазвичай відносять до одного з трьох видів: Hylocereus undatus (червона пітайя) має червоно-рожевий плід і білу м'якоть, Hylocereus costaricensis (костаріканська пітайя) має червоний плід і червону м'якоть, Hylocereus megalanthus (жовта пітайя) має жовтий плід і білу м'якоть. М'якоть вживається в їжу в сирому вигляді, має солодкуватий смак і низькокалорійна. Відгуки про те, що пітайя несмачна, зустрічаються дуже рідко, хоча смак може здатися прісним. Рекомендується їсти пітайю злегка охолодженою. Крім того з пітайї можна робити сік, вино або використовувати для надання смаку іншим напоям. Квіти також їстівні, їх можна заварювати з чаєм.

М'якоть стиглого плоду азіміни м'яка, білувато-жовта або помаранчево-жовта, з приторно солодким смаком і приємним ананасово-суничним ароматом. Вона багата на фруктозу та сахарозу, а також мікроелементи. На смак стигла азіміна трохи нагадує банан і манго.

«…це такий смердючий фрукт, подібний до реґбі м'яча в гіпертрофованих прищах або до їжачка пацифіста, що замазав голки гумою з розплавлених в'єтнамок. На що б він там схожий не був, дуріан — СМЕРДЮЧИЙ фрукт за визначенням. Смердить він гнилою цибулею багаторічної консервації в радянському овочевому магазині. І ніякий цей дуріан не Ґрей. Він собі жовто-зелений і товстий. Або просто жовтий. Або рудуватий. Але завжди смердючий. В Сингапурі за носіння дуріана в громадських місцях накладається штраф у 500 сингапурських доларів. А це вже непогана зарплатня для українця…» - Ірена Карпа "Фройд би плакав".

Але на відміну від запаху, який так промовисто описала Ірена, смак цього фрукта дивовижний. Перший європейський дослідник, який в 1700-х роках вперше скуштував цей фрукт назвав його "королем фруктів". "Варто було відправитись в небезпечну подорож лише заради того, щоб скуштувати цей фрукт" - додав відважний мандрівник.

Близький родич броколі та цвітній капусті. Якщо вам подобається капуста, то і цей овоч вам неодмінно сподобається. Окрім цього, він містить багато антиоксидантів.

Плоди ківано бувають жовтого, жовто-гарячого або червоного кольору. Всередині плоду міститься зелена, схожа на желе, м'якіть з блідо-зеленим насінням. На смак вона схожа на огірок і банан. Може вживатись як солодкою, так і солоною. Низькокалорійна, тому часто використовується в дієтичному харчуванні.

Вишня — має цінні смакові якості. Вона містить рибофлавін, рутин, каротин, фолієву та нікотинову кислоти, має велику кількість різноманітних мінеральних речовин, та дуже цінні для укріплення стінок кровоносних судин, знижують тромбоутворення. Вишню особливо корисно вживати для профілактики тромбофлебіту, мозкового інсульту, інфаркту міокарда. Вона покращує апетит, тому її рекомендують ослабленим дітям. В народній медицині використовують як засіб для зниження температури та при захворюваннях нервової системи. Пектини зменшують всмоктування токсичних речовин із кишечника.

Слива — містить доволі багато вітамінів групи В (підтримують в належному стані нервову систему, борються із втомою та безсонням, покращують настрій), Вітамін С (допомагає боротися з різноманітними інфекціями), провітамін А (покращує зір, знижує чутливість організму до вірусів та робить шкіру ніжною та шовковистою), вітамін К (покращує склад крові, запобігає тромбозам), вітамін Р (укріплює стінки як великих вен та артерій, так і дрібних капілярів). Із мікроелементів сливи багаті на натрій, калій, мідь та залізо. Сливи виводять із організму надлишок холестерину; її використовують при гіпертонії, при запорах, атеросклерозі, захворюваннях нирок, ревматизмі.

Ожина — родичка малини. Її плоди містять 3,7% глюкози, до 3,2% сахарози, до 2,2% органічних кислот, вітаміни В, Е, А та С, а крім того вона містить калій, мідь та магній. У Древній Греції лікарі використовували плоди ожини для лікування хворого горла, подагри, ран та захворювань шлунка. Використовують при порушенні нервової системи (неврози, істерії, склерози), при гіпертонії. Потогінні, сечогінні, кровозупиняючі властивості. Довготривале вживання компотів та чаїв з ожини відновлює обмін речовин при цукровому діабеті, підсилює апетит.

Малина — містись аскорбінову та нікотинову кислоти, ретинол, рибофлавін, мідь, калій. Заліза в ній більше ніж в інших плодах. Вона знижує температуру тіла, являється потогінним засобом, покращує апетит, корисна при малокрів?ї, при захворюваннях нирок, при гастриті. Рекомендується ослабленим після хвороби особам, знімає біль у шлунку, зупиняє блювоту.