«…це такий смердючий фрукт, подібний до реґбі м'яча в гіпертрофованих прищах або до їжачка пацифіста, що замазав голки гумою з розплавлених в'єтнамок. На що б він там схожий не був, дуріан — СМЕРДЮЧИЙ фрукт за визначенням. Смердить він гнилою цибулею багаторічної консервації в радянському овочевому магазині. І ніякий цей дуріан не Ґрей. Він собі жовто-зелений і товстий. Або просто жовтий. Або рудуватий. Але завжди смердючий. В Сингапурі за носіння дуріана в громадських місцях накладається штраф у 500 сингапурських доларів. А це вже непогана зарплатня для українця…» - Ірена Карпа "Фройд би плакав".
Але на відміну від запаху, який так промовисто описала Ірена, смак цього фрукта дивовижний. Перший європейський дослідник, який в 1700-х роках вперше скуштував цей фрукт назвав його "королем фруктів". "Варто було відправитись в небезпечну подорож лише заради того, щоб скуштувати цей фрукт" - додав відважний мандрівник.
