screw you

А может просто встать с другой ноги,
И вместо кофе взять и выпить соку…
И повернуть свои привычные шаги
В ту сторону, где будет больше проку.

И в этот день проделать всё не так:
Поставить от конца к началу числа,
И самый незначительный пустяк
Наполнить добрым и высоким смыслом.

И сделать то, чего никто не ждёт,
И рассмеяться там, где столько плакал,
И чувство безнадёжности пройдёт,
И солнце встанет там, где дождик капал.

Из круга, заведённого судьбой,
Возьми и выпрыгни на станции безвестной…
Ты удивишься – мир совсем иной,
И неожиданнее жизнь, и интересней!

Ты не греешь меня по утрам —
просыпаешься дома один.
Я мечтаю собрать чемодан
и к тебе, чтобы ты был моим,
и к тебе, чтобы вечно с тобой
все минуты свои проводить,
прикасаться к тебе щекой
и на ушко "хочу" говорить.
Пусть другие у нас города,
расстояние в тысячи миль,
ты со мной, ты во мне — навсегда!
Виртуально меня обними!
А пока только мысли мои
не дают засыпать в темноте.
Я люблю, ты меня подожди.
Ты ведь тоже встречи хотел?

Ты особенный.
Ни на кого не похожий.
От твоего взгляда дрожь по коже.
Черт возьми - ты у меня такой хороший.

я тут дуже страшну річ усвідомив - все життя рівняється слову "чекати".Ти чекаєш, поки вистигне латте, ти чекаєш, коли потепліє, поки не виставиш екзамен в заліковку, ти очікуєш, коли приїдуть батьки, чекаєш, поки не знайдеш слова, які найбільше вдарять в серце, поки мобільник не загориться таким довгожданним дзвінком.ти чекаєш, коли стане краще, чекаєш на те, коли твоя дитина скаже перше слово, ти чекаєш перемог улюбленої команди, чекаєш, коли скаже "так" та, для якої визбируєш потрібні слова з душі…ти чекаєш, чекаєш, чекаєш.неважливо, скільки тобі- хоч тридцять, ти чекаєш щось або на когось - завжди.
і я буду чекати твого приїзду так, як вже не чекають подарунків, ти сама- подарунок, ти фієста на неіснуючому поверсі.буду чекати тебе так, як не чекають погоди біля моря, як після перемоги не чекають солдат.секунда- день, а тиждень- місяць, я лише раз писав лист, але знаю, наскільки сильно очікуєш відповіді.неважливо, з ким ти, де ти, хто цілує тебе по вечорах, просто вдягнися сьодні тепліше і будь сьогодні, як була вчора.я чекаю тебе, як не чекають стипендії студенти по п'ятницях.

я тут дуже страшну річ усвідомив - ти не чекатимеш мене так.

От людина потрохи росте вверх.Складає конструктор, потім слова, вчиться, не хоче бути однією з всіх.Але, як і всі, хоче цілувати чиїсь губи в напів пустому кінотеатрі з титрами нарівні, зрозуміти для себе, про шо писав Муракамі, сесію здати, тримати дихання рівніше..
Людина виростає, тягнеться головою і серцем в небеса, сумує і п'є, знає, що "проти" не перетвориться в "за", а життя- це йод, а не молоко чи мед.
Людина відкриє зубами пачку, четвертий Кент, і в душі складе воєдину пазл, їй відкриється істина на момент: так ніби в Сімсів, Бог грає в Нас.
Тільки один клік оптичної мишки- була людина, і от людини нема.в Бога якесь занадто спокійне лице.
виглянь в вікно- там літо.і снігом падають небеса.