я тут дуже страшну річ усвідомив - все життя рівняється слову "чекати".Ти чекаєш, поки вистигне латте, ти чекаєш, коли потепліє, поки не виставиш екзамен в заліковку, ти очікуєш, коли приїдуть батьки, чекаєш, поки не знайдеш слова, які найбільше вдарять в серце, поки мобільник не загориться таким довгожданним дзвінком.ти чекаєш, коли стане краще, чекаєш на те, коли твоя дитина скаже перше слово, ти чекаєш перемог улюбленої команди, чекаєш, коли скаже "так" та, для якої визбируєш потрібні слова з душі…ти чекаєш, чекаєш, чекаєш.неважливо, скільки тобі- хоч тридцять, ти чекаєш щось або на когось - завжди.
і я буду чекати твого приїзду так, як вже не чекають подарунків, ти сама- подарунок, ти фієста на неіснуючому поверсі.буду чекати тебе так, як не чекають погоди біля моря, як після перемоги не чекають солдат.секунда- день, а тиждень- місяць, я лише раз писав лист, але знаю, наскільки сильно очікуєш відповіді.неважливо, з ким ти, де ти, хто цілує тебе по вечорах, просто вдягнися сьодні тепліше і будь сьогодні, як була вчора.я чекаю тебе, як не чекають стипендії студенти по п'ятницях.

я тут дуже страшну річ усвідомив - ти не чекатимеш мене так.