От людина потрохи росте вверх.Складає конструктор, потім слова, вчиться, не хоче бути однією з всіх.Але, як і всі, хоче цілувати чиїсь губи в напів пустому кінотеатрі з титрами нарівні, зрозуміти для себе, про шо писав Муракамі, сесію здати, тримати дихання рівніше..
Людина виростає, тягнеться головою і серцем в небеса, сумує і п'є, знає, що "проти" не перетвориться в "за", а життя- це йод, а не молоко чи мед.
Людина відкриє зубами пачку, четвертий Кент, і в душі складе воєдину пазл, їй відкриється істина на момент: так ніби в Сімсів, Бог грає в Нас.
Тільки один клік оптичної мишки- була людина, і от людини нема.в Бога якесь занадто спокійне лице.
виглянь в вікно- там літо.і снігом падають небеса.