це все нікчемна метушня.

Я бы тебя на руки взял,

я бы тебя взял и унес,

тихо смеясь на твои "нельзя",

вдыхая запах твоих волос.

И, не насытившись трепетом тел,

стуком в груди нарушая тишь,

всё просыпался бы и глядел,

плача от радости, как ты спишь.

Я бы к тебе, как к ручью, приник,

как в реку в тебя бы вгляделся я.

Я бы за двести лет не привык

к бездонной мысли, что ты моя.

Если бы не было разных "бы",

о которые мы расшибаем лбы.

автор: Герман Плисецкий

эхэхэх.так то.

и казалось бы, да что в нем вообще такого? обычный, низкорослый светловолосый мальчишка. веселый, с улыбающимися глазами. и никогда не поймешь: шутит он или нет. но глаза, глаза его просто нереально завораживают. и мне жаль, что я не умею в них долго смотреть. ребенок еще. неважно.

"Як важко дівчині з філфаку…. "
(драматична поема)

Як важко дівчині з філфаку!
писати Ознака, озАка,
і Потебню, і Шевельова
і на філфаці все…нормально.

Як важко дівчині з філфаку!
читать Гюго і Пастернака,
якого роду знать собака
і тут велика жирна крапка.

Як важко дівчині з філфаку!
тут кожен хлопець – молодець,
бо якщо зовсім їх немає,
то це вже повний не філфак.

Як важко дівчині з філфаку
бере у Жені словника
і тут виходе вся ніяка,
і зустрічає…хлопця, простого хлопця.

Як важко дівчині з філфаку!
конспекти пише раз у раз,
а потім ввалюєш на пару,
а там чекає викладач.

Як важко дівчині з філфаку!
як осягнуть оту науку
ти запізнився на хвилину,
вона вже енку ставить…ручкой.

Як важко дівчині з філфаку!
нема кому її обнять,
і вродє ж умна і красіва,
а не якась там буква ять.

Як важко дівчині з філфаку!
вже їсти борщ гукає мать,
а ти з книжками спать лягаєш
а в голові одне – БОРЩ.

Як важко дівчині з філфаку!
злетіти прагнеш ти увись,
читаєш книжки лиш розумні
і все у тебе – добре.

Та щоб не сталось на філфаці,
з теплом всі згадую моменти…
Ну до побачення, дівчата!
Йдем забирати документи…

© Команда КВН "Ціпоньки" ;)

ровно месяц назад!это был чудесный день! чувак, я скучаю:(

что блять курил автор учебника по латыни??!!

и как спрашивается мне это переводить????

я не знаю що написати але я відчуваю, що почала все більше і більше прив`язуватись до тебе. тільки б не обпіктися як завжди. будь ласка, не роби мені боляче, бо я дуйсно цього боюся:(

Обережно, двері зачиняються. Наступна станція –

Контрактова площа. Вийти можна, але це не вихід.

Вихід тоді, коли видихаєш з полегкістю, як після сексу.

Коли можна впасти горілиць, а в голові в тебе крутиться,

Як якась призабута мелодія, якась мелодія.

Це як в дитинстві з уроками математики:

Пропустиш їх кілька, а потім вже нічого не розумієш,

Дивишся, диву даєшся, і нічого не розумієш –

Всюди якісь формули, ієрогліфи, цифри, і це радше живопис,

Ніж логіка. Так і з життям: дивишся на нього зачудувано,

Як дитина, почуваєшся, як на новорічному святі: всі

Читають вірші, розігрують ролі, кривляються, фотографуються,

І за все це потім отримують подарунки. Думаєш:

Невже це і є життям, моїм життям, ця хуйня

З дешевими акторами і такими ж цукерками? В мене

Завжди були проблеми з математикою. І з математичкою.

І з новорічними святами, і з віршами. Із життям, зрештою, теж,

Що вже тут приховувати. Обережно, двері зачиняються.

Наступна станція – наша розлука. Вийти можна, але хіба це вихід?

Виходять на сцену і на розстріл. Виходять, коли можна вийти

Із себе. Коли можна вийти в когось, кого любиш, як на прогулянку.

Прогулятися чужими думками, збаламутити їх, стиснути серце,

Засмоктати під ложечкою, потягнути вниз за кадик, аби

Той хтось сковтнув слину, немовби від хвилювання чи збудження,

Побути чиїмось внутрішнім голосом, розбудити вночі зсередини,

Полоскотати нерви, показатися раптом перед очима, коли той хтось

Заплющить очі, під час сну сидіти між очима і між повіками,

Вчиняти якісь дива і геройства, снитися, словом.

Ти все це вмієш, у тебе бездоганно вдається. А я

Ніколи не давав собі ради з тією математикою, і математичкою,

І новорічними виставами у садочку, і цукерками, і живописом.

Обережно, двері зачиняються. Наступна станція – Ти.

Невже вийти?!