forever young

не имеет смысла называть себя уродливым, потому что мы в действительности не видим себя.

мы не видим себя, когда спим в кровати, тихонько свернувшись, со вздымающейся грудью в нашем собственном ритме. мы не видим себя, когда мы читаем книгу, а наши глаза светятся и мерцают. вы не видите себя, когда смотрите на кого-то с любовью и заботой, которые внутри вашего сердца. не существует зеркала для тех случаев, когда вы смеетесь, улыбаетесь, а счастье льется через край из вас.

вы бы поняли, насколько вы яркие и красивые, если бы увидели себя в те моменты, когда вы действительно являетесь собой.

Мені хочеться жити в старі часи. Коли не було ніякого інтернету, контакту, твіттера, мейнстріму. Діти читали книжки, гуляли на свіжому повітрі, спілкувалися з друзями. Не було "серіальних задротів". Пам'ятаєте, як ми раділи комп'ютеру? Коли нам купували навіть прості фарби, ми були страшенно раді. Навіть цукеркам, які нам дарували на новий рік. Нам не потрібні були айфони, айпади. Ми завжди знали, де знаходяться наші друзі. Ми спеціально прокидалися рано, що б подивитися мультфільми, які йшли по телевізору. Ми робили батькам різні вироби своїми руками, різні подаруночки, а зараз навіть посуд мамі не допоможемо вимити.

Ось. Мені страшенно шкода, що ті часи не повернути…

Вір у себе.

Вчи мови.

Відрощуй волосся.

Танцюй.

Розвивайся.

Слухайся маму.

Їж на сніданок пластівці.

Посміхайся.

Бережи своє серце.

Не плач ночами в подушку.

Полюби природну красу.

Тримай поставу.

Роби зарядку.

Підбадьорюй близьких.

Роби добро безоплатно.

Люби своє місто.

Цінуй, що маєш.

Насолоджуйся сміхом улюблених.

Отримай 12 по предмету.

Не матюкайся.

Не кричи.

Стеж за своїм здоров'ям.

Умій смачно готувати.

Носи з собою навушники.

Будь мудріше.

Менше понтів.

Більше щирості.

Поважай себе.

Будь щасливою людиною.

Больно - это когда ты 28 лет жизни был фотографом, а потом ослеп. Больно - это когда мечтаешь играть на гитаре, а рук у тебя нет. Больно - это когда твои родители шлют тебе смс из падающего самолёта ″мы тебя любим, сынок″. Вот это всё, действительно, больно. А остальные проблемы это так. Временное.

хочеться нарешті почитати книгу. почати жити а не просирати марно свої дні. задовбало говорити різними словечками з "вк" старатись бути крутим і модним. хочеться бути розумною. справді розумною, а не відмінницею в школі. хочеться щоб людям було про що зі мною поговорити, обговорити якусь книгу, а не нове відео Каті Клеп чи Жолудя. задовбало. і свій список прочитаних книг я відкриваю книгою "Над пропостью во ржи".

я за тобою сумувала: 3

якось в школі здається все добре. а приходиш додому, думки ніби душать зсередини…ці чотири стіни давлять з тиском, тиснуть, тиснуть, а ти просто душишся…здається, шо за фігня?але якісь такі відчуття в мені…надоїла ця школа, ці люди, це місто, це життя…хочеться чогось нового незвичного…нових знайомств, вражень. голова тріщить.а від чого?здається виспалась, не голодна, цілком здорова, але голову просто розриває.навіть від улюбленої музики нудить…знову слухаю карташова, хоча останній раз слухала ще літом. літо…молода гвардія, пробивання язиків на балконі, строєння халабудок, бігання по вечорам до хлопців на поверх вище яких зовсім не знали, пам'ятаю як співали на весь табір: "НАТЯНИ НА ГОЛОВУ ГАНДОН ЭТО ОТ УМА, ЭТО ВАВИЛООООН!" це все мені згадується саме зараз, такі чудові моменти, не думала, що так буду за цим сумувати, безмежно… зі сльозами і водночас з усмішкою думаю про ці моменти. та знов повертаюсь, сижу за компом, з боку фізика яку так впадло читати але це все що є. дім, школа, домашнє завдання. всі розваги:сходити в ЦУМ, полазити по бутікам і посидіти в чікені.все. я напевно зараз блювану від жалості. коли вже літо, хоч якісь плани. так і живу:від літніх канікул до зимових…КОЛИ Я ВЖЕ ЗВІЛЬНЮСЬ ВІД ЦЬОГО??? так і не навчилась цінувати що маю. дура. шо тут ще скажеш…