иллюзия реальности

1) шкода, що не можна зафіксувати діалог на певній позиції, бо з тобою він знову десь в жопі. а писати щоразу, коли ти зміщуєшся з передових - це ж напрягати тебе
2) останні два дні ти почав до мене нормально ставитися, і я не хочу цього псувати
хоча кожна дія з тобою - як ходіння по мінах
3) написала б тобі смс, та боюся
4) помічаєш, що вже в соте заперечую сама себе?
якось не сильно виходить НЕ думати про тебе. або я просто не старалась.
5) а її міг би пропустити і піти. хоча ну да. що ж для тебе моє прохання? як і я.

то, о чём не напишешь

и почему внутри столько чувств?

дуже б хотіла зараз зустрітись з тобою десь на дві години, піти попити какао, поговорити, погуляти. але запропонувати тобі - завідомо означає отримати відмову. да і до всього ще додається те, що привертаючи твою увагу, я отримаю лише її.
про те, щоб ти мене сам запросив - не може бути і мови.
твої добрі погляди зігрівають зсередини, обійми окриляють, а слова викликають посмішку.
я дуже багато про тебе думаю, і треба збавляти з цим.
треба більше навчатись і читати, менше їсти і проводити часу в інтернеті. треба зосередитись на чомусь іншому.
але знай, що какао я хочу щодня.

bad trip на утро и на всю оставшеюся жизнь

пишешься со своей бабой этой
нет чтобы мне хоть что-то написать
самому
блять
сладких снов, моё солнышко, мой сахара кусочек.

пол второго ночи

а я хочу к тебеееееееее

—. . ну щас же євро немає

— а де вони?

бляяяяяяяяяяя