Это просто Вьюи блог

Стійкість та турбота закледана повік,

в цьому непростому слові

"Тато, Батько, Таточко, Татусь"

Кожного дня за здоров"я лиш його молюсь.

Тільки щоб він посміхався, незнав ні горя, ні турбот.

Щоб любов ця досягала найвищих всіх його висот.

Добрий, щирий та глибокий погляд,

Завжди цей приємний догляд.

Його віра в тебе дуже зігріває,

А якщо щось станеться не так,

міцно-міцно обіймає.

За батьком ти як за широкою стіною,

як за високою-високою горою.

Нашу посмішку бачити для нього це завжди важливо,

для цього зробить все - можливе й не можливе.

Цінуйте батька свого він у вас один,

так само, як у неньки рідний та дорогоцінний син.

Мама.

Слово в серці кожного живе,

Образ неньки береже.

Цей її безмежний погляд,

Щирий безперечний догляд,

Усмішку цю білосніжну

Ласку ту приємну й завжди ніжну,

Пам"ять вперто ніяк не стирає..

Життєві ваші всі моменти.

Коли гірко-обіймає

Коли страшно-пригортає.

Як промінчик сонця приголубить,

та й ніколи не осудить.

Мудру завжди дасть пораду,

Вчить не пробачати-зраду.

Все тепло її турботу,

бережіть, як море-воду

За любов її терпіння,

За вас безсонні всі моління.

Підійдіть і міцно поцілуйте,

Вдячністю своєю обдаруйте.

Бо більш нема такої в світі

До цієї навіть миті..

Найдорожчої людини,

Як матір власної дитини.

Іди !Завжди іди до перемоги,

І ніколи не звертай з дороги..

Шлях твій весь хай буде рівним..

Без поворотів малослівних!

Не здавайся ти ніколи..

Навіть якщо сильне горе!

Вистояти маєш ти,

Не зважай ти на не згоди!

Сильним будь, як Прометей

Не здоланним, завжди вічним!

І рости таких ж дітей!

Щоб не падали у відчай..

Йшли завжди на вірному шляху..

Дай сил їм Боже..лиш молю..!

Живеш,. .живи! та радуйся життю

Немов маля, що на руках у неньки,

Добре так. .радісно, грайливо

Все це немов, довготривале диво.

Яке продовжуватись вічно буде!

Та й ніколи тебе воно не забуде.

Перший сміх твій пам"ятати буде..

У душі твоїй несамовитій

Слово "ненька" буде берегти.

І навіть до цієї миті..

По-життю з тобою йти.

Зима.

Прийшла..

Навіяна смутком та пуста

Невже нікого тут нема?

Лиш холод цей

І вітер сивий!

Немає більш людей,

Таких як були-вірних..

Лиш бачу смуток цих очей..

Замучених в боях нерівних..

Відчуваю лиш холод батарей..

Та звучання цих пісень дослівних..

Знаєш все!І як болить..

І як вогонь в душі кипить..

Буває часто охолоне..

Гірко, сумно до знедоли…

Тримаєш все в собі?

Хмм відколи?

Немає змоги, це все бачити

А мені все хочеться віддячити..

За що ?За цю байдужість?..

Ні ! Нема потреби,

Відкрити очі і подивитись в небо

Це все що зараз треба !