neverthelessihopeless

важко так восени водночас дихати і не дихати
підкреслюючи слова у книжках як заповіді на камінні
і впродовж багатьох тижнів усі мої змінні - незмінні
як завжди, найкращі ліки - то їхати, їхати

не дякувати особистому світлому чи неживому богу
просто питатись, чи можна за тиждень на вписку
по собі залишивши запальничку й дурну записку.
вдягати по дві шкарпетки на кожну ногу.

важко вдихати, коли замість слів - кашель
коли ти нарешті вже все віддасиш їй. нащо?
щоб бути для мене вільним хоча б і на три години
колись я нарешті викину твій годинник,

та поки ще згадую подумки всі необхідні паролі
до блогів, до пошти, до всіх соціальних мереж
відкашлююсь щоб сказати, що дуже на тебе чекаю.
почувши лише, що тобі мене шкода теж.

—та мені буде ппц….
-да, коханий, може і буде! якщо ти вже під владою іншої жінки…так, саме під владою.. як це сумно не звучить. але ти в мене сильний.. потерпи 1 раз і все, зроби сильний ковток повітря і видихни

іди –
можу нарешті відпустити тебе
іди й не оглядайся –
вже не дивлюся на тебе
іди й торкайся всього що лиш потрапить під руку –
ти завжди це вміла
іди й не сумнівайся
іди й не хвилюйся –
марно шукати винного і гадати чому так сталося
ти
найчистіша з янголів
наймудріша з пророків
грозовий світанок
усе золото світу
магічний амулет шамана
іди й не зупиняйся
ми спробуємо іншим разом(с)

день сірий-сірий– як свідоцтво про розірвання шлюбу
поїздка довга-довга– як найдовший з її оргазмів
трава зелена-зелена– як синці на моєму тілі від її побоїв
місто втомлене-втомлене– як її усмішка з похмілля
доторки електричні-електричні– як наші серця
вона свіжа-свіжа– як завжди
вечір короткий-короткий– як прощання

секс– тільки брама до храму любові
відчиниш її
пройдеш стежкою
піднімешся сходами
переступиш поріг
зайдеш усередину
і там зустрінемось, або розминемось

я відчую тебе крізь вібрування мобільника
крізь дощ який паде за вікном
я відчую тебе крізь музику яку слухаю сьогодні
крізь цей алкоголь і ці сиґарети
крізь кожне слово і кожен жест тих хто мене оточує
ти присутнє всюди
вулиці просто переповнені тобою
і тепер це неймовірно легко

немає минулого майбутнього чи теперішнього
є просто такий час коли спиш на сонці
і час коли гуляєш під дощем
час коли руйнуєш прекрасне
і час коли милуєшся огидним
час самоти у колі друзів
і час присутності ще когось коли ти сам
час накопичення
час марнування
і час споглядання
немає лінійності – цієї жахливої стріли
випущеної злими деміургами для того
щоб не можна було повернутися
і спробувати по-іншому
є просто такий час коли все повторюється
змінюється
і стає протилежним одне одному

Тебе немає так довго, що я загубив годинника, і вкотре сьогодні згадав, що часові не підкоритися. Від тебе у мене лишилась лише пересохла кориця, та рай – це весь рай одразу, а не його частинка. Скучав за тобою до того, поки не став читати. Коли ж я почав читати – мені стало просто нестерпно – той лист, що лишила на чорний день, я цілісінький серпень щоночі й щодня розбивав на верлібри, поеми й цитати. Та серпень скінчився, він здох, серпень здох і немає де взяти. І сплю, і молюся, і сниться молитва, й молюся про сон. Я жодного разу не плакав, бо з першого дня просох, тому коли з’являться сльози – я це сприйму за свято. Я не відчуваю тривоги, що шкіра була молодшою. Важливий не вік чи зріст, а присутність людини поруч, або хоча б дихання, дотик легенький, зіжмаканий порух, але я – з голодною шкірою, ніби з порожньою ложкою. Я – скло за мить до падіння, і тріщинки ці – майстерні, коли я пригадую твій високохудожній ліфчик. І знаю – обняти тебе – це ніби застрягнути в ліфті, й за жодних умов і прохань – не викликати ліфтерів. Так сумно і скучно без тебе, що навіть не можу голитися. І відповів би на все це, якби не було запитань, які притупляють леза, виснажують статки і стан. Обличчя усе заросло, й не знаю тепер, де потилиця. Спільні світлини ховав, купив нелегальну зброю, хотів, щоб усе збереглося, плекав закапелок кожний – індивідуальність, що стерлась об шкіру нічних перехожих, мені не належала, – завжди тривала лише з тобою. Без нас ще продовжують снитися над подушками сни, і в них дві людини спілкуються, але без мовних ознак: я тебе так люблю, як сніжинки – носи собак, я тебе так люблю, що – ні відстані, ні довжини.

Основні джерела доходів населення України

я впевнена -налажали однозначно. не я. не він, а ми.
і вибиратись тільки разом.

Я знаю, що існують рокові жінки, тому серце мені підказує, що це рішення – де осісти – автоматично за мене прийме моя жінка. Тобто та, від якої я не зможу втекти.

А. Любка