Your Consciense

В парлельному всесвіті

со временем устаешь тянуться к людям, которые не делают ни шага к тебе на встречу.

багато віддала б з теперішнього, щоб повернутись у минуле.
і хоча б дещо виправити.
але як мало бути, так сталось.
все буде добре.

я вас люблю. мої П-11.

як все набридло.

тупе життя! чого завжди все погане трапляється зі мною ?!

люди, як я вас ненавиджу. вам довіряти не можна.

одні й ті самі граблі….блт =|

найгуманніший вихід.

Дивна я останнім часом. Мені абсолютно нічого не хочеться. Ні до чого не тяне. Цілковита апатія. Невже в мене почалась всіма відома «осіння депресія» ?.

Ні, я не хочу

Вроді все добре, а настрою абсолютно нема. е вистачає мені чогось, а чого..

Деякі спалахи чудового настрою змінюються почуттям «вдребезги»

Аж самій смішно.

Двома словами – настрій осінь.

Хочу зиму, зимою затишно.

І літо хочі, щоб ніяких проблем вже не було.

Треба з кимось про це поговорити, і просто помовчати.

А ще, хочу поїхати кудись далеко-далеко.

Чютачьку ванілізма від Юлі. Аж самій дивно що я, як абсолютна пофігістка, таке напишу.

Бам бам

всім добра *-*

Так чувствительны мы.

Задуматься над жизнью надо.

Вспомнить все что было.

Понять почему прошло.

Время, нужно время.

Незнаю. нікого, з тих з ким мені цікаво спілкуватись, хто не був би самотнім. Причому, це взагалі не залежить від відсутності сім"ї, ні від живих бітьків, друзів. Тому це щось, що нам дано і його ніяк не можна відібрати в нас.

В мене був такий період коли я писала листи, але нікому не відправляла, вони мали одного адресата, який їх не отримав. Один з них був про самотність і людей.

Мене це не лякає, я завжди була дитиною, яку могли залишити наприклад на 4 години саму і я знаходила чим себе заняти. З 3ох - 4ох років я вже знала, якщо мені прийдеться провести цілий день в самотності, то я буду малювати, чи щось скаладати, танцювати, спати або піду гуляти, щось в цьому роді.

Мені було завжди важливо бачити, що багато людей отримують задоволення, що спілкуються зі мною. Я взагалі могла розмовляли по 20 годин на добу з різними людьми, в різних компаніях.

В якийсь момент я зрозуміла, що це мене зруйнувало просто. Я не чую, що відбувається. Я не чую взагалі нічого. І тепер в мене досить свідомо звужується круг спілкування тому, що я вже не тяну великої кількості випадкових, навіть і не випадкових людей. Я просто зникаю в цьому кадрі, є всі крім мене. І зараз я вчусь цьому, вчусь мовчанню напевно..