All-inclusivable

1. Людина, яка не має уяви, не має крил.

2. Мовчання - золото, але тільки тоді, коли ти не можеш придумати достойної відповіді.

3. Людина, яка дивиться на світ в 50 років так само, як і в 20, втратила 30 років свого життя.

4.Півень кукарікає тільки тоді, коли бачить світло. Посадіть його в темну комірчину, і він ніколи не буде кукарікати. Я бачив свтло, тому і кукарікую!

5.Мені би дуже хотілося, щоб люди любили інших так, як і мене. Тоді світ став би кращим.

6. Якщо можна отримати пеніцилін із запліснявілого хліба, то з тебе точно має щось вийти.

7. Якщо тобі сниться, що ти мене поб'єш, тобі краще проснутися і вибачитися.

8. Тобі заважають не ті гори попереду, які ти мусиш подолати, а камінчик в твоєму взутті.

9. Річки, струмки, озера моря називаються по-різному, але у всіх них є вода. Так само і з релігіями: вони всі називаються по-різному, але всюди є правда.

10. Коли я жартую, я зазвичай говорю правду. Правда - це найсмішніша річ на світі.

1. Людина, яка ніколи не помилялася, ніколи не пробувала зробити щось нове

Більшість людей не потребує робити нічого нового через страх поразки. Але цього не потрібно боятися. Гайчастіше людина, яка зазнала поразки, дізнається про перемогу більше, ніж той, до кого успіх приходить відразу.

2. Освіта - це те, що залишається після того, як забуваєш все, чого вчили в школі

Через 30 лет вы совершенно точно забудетевсе, что вам приходилось изучать в школе. Запомнится только то, чему вы научились сами.

3. В своїй уяві я вільний малювати, як художник. Уява важливіша, ніж знання. Знання обмежене. Уява охоплює весь світ.

Коли розумієш наскільки далеко людство продвинулося з печерних часів, сила уяви відчувається в повному масштабі. Те, що ми маємо зараз, досягнуто за допомогою уяви наших пращурів. Те, що буде збудовано в майбутньому, буде збудовано за допомогою нашої уяви.

4. Секрет творчості полягає в умінні приховувати джерело свого натхнення

Унікальність вашої творчості найчастіше залежить від того, наскільки добре ви вмієте ховати свої джерела. Вас можуть надихати інші великі люди, але якщо ви в положенні, коли за вами спостерігає весь світ, ваші ідеї повинні виглядати унікальними.

5. Цінність людини оприділяється тим, що вона дає, а не тим, чого вона здатна добитися. Намагайтеся стати не успішною, а цінною людиною.

Якщо подивитися на всесвітньо відомих людей, то можна побачити, що кожен з них дав щось цьому світу. Треба віддавати, щоб маи можливість брати. Коли вашоб метою стане збульшення цінностей у світі, ви підніметеся на наступний рівень життя.

6. Є два способи жити: ви можете жити так, ніби чудес не буває, і так, ніби все у цьому світі є чудом.

Якщо жити, ніби нічого в цьому світі не є чудом, то ви зможете робити все, що захочете і у вас не буде перешкод. Якщо жити так, ніби все є чудом, то ви зможете насолоджуватися навіть найменшими проявами краси на землі. Якщо жити одночасно двома способами, товаше життя буде щасливеі продуктивне.

7. Коли я вивчаю себе і свій спосіб думати, то приходжу до висновку, що дар уяви і фантазії важив для мене бульше, ніж будь-які здібності до абстрактного мислення.

Мрії про все, чого ви могли досягнути в житті - це важливий елемент позитивного життя. Дозвольте вашій уяві вільно блукати і створювати світ, в якому ви хотіли б жити.

8. Щоб стати бездоганним членом стада овець, потрібно в першу чергу бути вівцею

Якщо ви хочете бути успішним підприємцем, потрібно починати займатися бізнесом вже зараз. Хотіти почати, але боятися наслідків вас ні до чого не приведе. Це справедливо і в інших сферах життя: щоб виграти, перш за все потрібно почати грати.

9. Потрібно вивчити правила гри, а після цього починати грати краще за всіх.

Вивчіть правила гри і грайте краще за всіх. Просто, як і все геніальне!

10. Дуже важливо не перестати задавати питання. Цікавість не даремно дана людині.

Розумні люди завжди задають питання. Запитуйте себе та інших людей, щоб знайти рішення. Це дозволить вам дізнатися про нове і аналізувати власний розвиток.

Нарешті треба визначитися, як мені треба жити і діяти принаймні зараз. Звучить це просто, але на практиці виглядає досить важко, тому що доведеться дотримуватися того, що тут написано. Кожне правило повинне буде виконуватися мною і слідкувати за цим буду тільки я, тому навіть найгеніальніші правила мають загрозу бути спрошеними і підлаштуваними під теперішній стан речей. Щоб не трапилося цієї жахливої помилки єдиним адекватним рішенням є позичити хоча б на трішки життєві заповіді у когось іншого. Питання - у кого? Гугл на допомогу!

Можна було б просто сказати вірю чи не вірю я у долю, але це не так просто, як здається.

В загальному розумінні доля людини - це те, що з нею траполось, трапляється і трапиться, тобто події, визначені чимось або кимось, які вже не можна змінити. Дехто пов'язує долю з Богом, але, по-моєму, це взагалі нісенітниця.

Вчені стверджують, що наше життя - це просто сукупність випадковостей. Все, що відбувається, відповідно, має певну причину. По-правді ця теорія мені до вподоби більше. Можливо тому, що вона включає не тільки випадкові збіги подій, а й наш власний вибір.Тобто таким чином ми принаймні в якомусь сенсі є незалежними, якщо не створювати повністю власне життя, то хоча б вибирати те, що нам до вподоби. Чим більше я про це думає, тим більше це здається схожим на правду.

Що ж, доля - це справді те, що з нами відбувається постійно, але вона в переважній мірі залежить від того, що вирішомо ми в тій чи іншій ситуації і що врешті-решт зробимо. Впливає на неї (частково чи колосально) й те, що виберуть інші, як подіють закони фізики, але хочеться мати хоча б ілюзію самостійності… ;) Так, наше життяя - це сукупність випадковостей, але ж хтось має їх створити… Можливо і недаремно ми у того "когось" віримо?

Інше питання - у що ми віримо. Тобто є багато речей, які можна розглянути предметом віри. Зазвичай ми сприймаємо їх дріб'язково і, відповідаючи на пов'язані з цим питання, навіть не задумуємося, що насправді хотіли б сказати і що насправді піддаться нашій довірі, а що - ні.

Важко пояснити будь-яку думку без простих прикладів, тому і тут наведу один. Людину запитують: "Ви вірите у надприродні явища?", вона відказує найчастіше те, що від неї хочуть почути. Хтось каже "Ні!", але при наближенні темряви тремтить, як зайєць, а хтось каже "Так!", просто щоб мати змогу пообговорювати якийсь серіал. Подібні ситуації, мабуть були у кожного. Я не стверджую, що так робити неправильно. Я взагалі нічого не стверджує. єдине, що, як на мене, варте уваги - це наголошення на тому, що самі для себе ми все ж повинні визначитися.

Я… Я вірю в надприродне. Мені здається, що все ж речі, які не можуть пояснити фізики і логіки, трапляються. При чому частіше, ніж ми те помічаємо.

Я вірю, що людина має душу. Навіть маю своє певне розуміння. Душа - це… Важко пояснити, але це те, що утворюється нашими думками і навколо них. Оскільки думки можуть матеарілізовуватися (а в це я теж вірю), то і душа може знаходити вияв в матеріальному світі поза нашим тілом. І після смерті вона продовжує жити: чи то потрапляє в рай чи знову перероджується. Не дивно, що виникає де жа вю, що нам здаються знайомими люди чи речі, з якими ми не стикалися. Відповідь проста: це трапилося в попередноьому житті. Мабуть… ;)

На жаль чи на щастя, я не вірю, що цей світ стане кращим. Проте це не означає, що не потрібно намагатися його змінити! З цього приводу в голові сотні думок, але все ж та, що доброті завжди повинно знаходитися місце у наших серцях є найяскравішою. Так! Я вірю, що зроблене добро повернеться до нас сторицею. Здається, щось таке вже і траплялося в моєму житті.

Я вірю в дружбу. Безкорисливу, справжню дружбу. І які б люди не були самозакохані егоїсти, можна знайти того, хто буде тобі допомагати по життю завжди.

Я вірю в кохання. І всупереч безглуздому твердженню, що воно живе 3 роки, вірю.

Я вірю в себе! Я знаю, що зможу добитися успіху, що врешті-решт плани в моїй голові стануть реальністю, скільки б сил це не коштувало. Від сьогоднішнього дня я не просто сподіваюся, а ВІРЮ!

Можливо, це і просто слова, але вони вже задають певний настрой по життю. Одне з найбільших розчарувань - це розчарування в тому, у що віриш. Тому, мабуть, у щось вірити і є так важко. Але я спробую і побачу, що з цього вийде. І ще допишу, у що ще вірю, але вже пізніше. Найголовніше, здається, розібралося…

В час теперішніх технологій релігія може здаватися неважливою, пережитком минулого, проте варто пам'ятати, що в підгрунті бататьох терактів, що відбуваються і до сьогодні, лежить в тому числі і релігійний фактор. Та й взагалі, щоб почувати себе цілісним варто визначити, у що (у кого) ти віриш, чому і чи взагалі віриш. Зараз навіть атеїсти мають право на існування, адже ООН підписало конвенцію…

Ми віримо в того Бога, в якого вірять наші батьки. Принаймні в дитинстві. В процесі дорослішання ви вибираємо: бути вірним предківським звичаям чи піти по новій стежині. Хоча дехто, мушу сказати, не вибирає: він робить, так як заведено всюди, наприклад святкує Різдво, дотримується ритуалів, але поняття не має в чому їх суть і навіщо це робити взагалі. На жаль, з кожним днем таких людей у світі більшає. Не можу сказати про Східні країни, де популярними є буддизм та мусульманство, але ситуація в християнстві виглядає плачевно. На цьому фоні не дивною здається навіть ідеї Папи Римського переписати деякі заповіді, послабити тиск на людей з боку церкви. Хто перший раз чує цей факт - він може здатися дивним, проте в ньому є якась логіка і я спробую це пояснити. Це мої власні міркування, тому судити їх не варто.

Розглядати буду те, в чому мене виховували - християнство. Різницю між православними і католиками я взагалі не розумію. У 1054 році групка священиків не змогли дійти згоди і… розкололи релігію!!! Це офіційна версія. Може вони і Бога тоді розкололи б? Вірять же все одно в те саме. У 1596 році інша групка священиків не змогла виправити їх помилку і утворилась інша течія - греко-католики. Всі вірять в того ж Бога, в ту ж Трійцю, тоді яка різниця: святкувати Різдво на два тижні раніше чи пізніше, проводити обряд так чи інакше, коли зміст релігії той самий?

Крім цих течій християнства є ще й ті, що утворилися в період Реформації. Це англіканство, лютерансто, кальвінізм, баптизм і цвінгліанство. Чесно кажучи, в кожній з них є щось, що приваблює більше, ніж 2 вищезгадані релігії - вони заперечують церкву. Це було досить логічно в 16 столітті, коли вищі верховнослужителі просто знущалися з релігії, і не втратило сенсу зараз, особливо, коли споглядати "Мерседеси" і "Лексуси", на яких роз'їжджають патріархи.

Тим не менш осмілюсь висловити ще одну власну думку, стосовно християнства, а зокрема Біблії. Ця книга є священою для всіх вищеперечислених віруючих. Всі сліпо покладаються на неї. А хто ж її тоді написав. Мойсей? Давид? Прибічники Ісуса Христа? Якщо навіть припустимо, що це правда, тоді чому такі відмінності в старому і новому заповіті? Спочатку кровна помста - то святе діло, а потім людина повинна любити абсолютно всіх ближніх? Якщо Бог так змінює свої думки, то це означає, що він уже не досконалий. А це досить сумно дізнатися пересічному вірянину.

Ще одне цікаве зауваження, що стверджує, що нашу релігію створили ми самі. Це факт "написання" Нового завіту. Чому з багатьох Євангелій ісинними вважаються саме ці 4? Хто так визначив? Відповідь: людина. Тоді чому я маю вірити, що Ісус мав саме 12 учнів і жодної учениці, наприклад, в образі Марії Магдалини? Тим більше це питання хвилює, коли почитати дослідження сучасних релігієзнавців…

Якщо все це і звучить, як думки атеїста, в Бога я вірю, просто важко сказати в якого. Жити без віри і усвідомлювати, що керуєш своїм життям абсолютно сам - це важко, я намагалася. Віра нам потрібна, щоб не почуватися такими самотніми, щоб у крайньому разі могти сказати: "Так задумав Бог". З іншого боку, для мене це важко, бо в голову постійно закрадається думка: а що, якщо ні? Проте це вже наступне питання…

Отож, я думаю, що вища сила існує в будь-якому разі. На жаль, я досі не знаю, і так, мабуть, і не дізнаюся, який вигляд вона має, тому найрозумнішим мабуть є прийняти всі релігії і зробити висновок після їх хоча б невеличкого вивчення. Але оскільки я живу в православному суспільстві, то принаймні до повноліття тримати свої думки при собі і сторонитися конкретного прояву богопоклоніння. В моїй сім'ї це не важко, адже в церкву я і так не ходжу, за релігійними святами особливо не слідкую.

Бог є. Який він - не знає ніхто. В мене свій: завжди поруч.

Приходить день, коли треба просто розібратися в собі. З'ясувати, що насправді любиш і як хочеш жити, які ж ідеї з тисяч збігаються з твоїми переконаннями. В розмовах з людьми можна вдавати кого завгодно: оптиміста, реаліста, терориста-смертника чи релігійного фанатика, проте треба визначитися хто ти є справді. Можна не розказувати на кожному кроці про це, але визначити треба, щоб хоча б приблизно знати, як і для чого живеш.

Звичайно, можна оприділити свою особистість і подумки, але краще все таки викласти все у письмовій формі, адже букви і слова не можна змінити так швидко і просто, як думку.

Варто зазначити, що ідея покопатися в собі приходить людям в голову в різному віці, а то і взагалі пролітає повз. Думаю, все ж добре дізнатися, хто ти на початку шляху і потім вносити корективи, аніж просвітлитися в 50.

Ми - це наші думки та ідеї, тому починати треба саме з них…