В час теперішніх технологій релігія може здаватися неважливою, пережитком минулого, проте варто пам'ятати, що в підгрунті бататьох терактів, що відбуваються і до сьогодні, лежить в тому числі і релігійний фактор. Та й взагалі, щоб почувати себе цілісним варто визначити, у що (у кого) ти віриш, чому і чи взагалі віриш. Зараз навіть атеїсти мають право на існування, адже ООН підписало конвенцію…
Ми віримо в того Бога, в якого вірять наші батьки. Принаймні в дитинстві. В процесі дорослішання ви вибираємо: бути вірним предківським звичаям чи піти по новій стежині. Хоча дехто, мушу сказати, не вибирає: він робить, так як заведено всюди, наприклад святкує Різдво, дотримується ритуалів, але поняття не має в чому їх суть і навіщо це робити взагалі. На жаль, з кожним днем таких людей у світі більшає. Не можу сказати про Східні країни, де популярними є буддизм та мусульманство, але ситуація в християнстві виглядає плачевно. На цьому фоні не дивною здається навіть ідеї Папи Римського переписати деякі заповіді, послабити тиск на людей з боку церкви. Хто перший раз чує цей факт - він може здатися дивним, проте в ньому є якась логіка і я спробую це пояснити. Це мої власні міркування, тому судити їх не варто.
Розглядати буду те, в чому мене виховували - християнство. Різницю між православними і католиками я взагалі не розумію. У 1054 році групка священиків не змогли дійти згоди і… розкололи релігію!!! Це офіційна версія. Може вони і Бога тоді розкололи б? Вірять же все одно в те саме. У 1596 році інша групка священиків не змогла виправити їх помилку і утворилась інша течія - греко-католики. Всі вірять в того ж Бога, в ту ж Трійцю, тоді яка різниця: святкувати Різдво на два тижні раніше чи пізніше, проводити обряд так чи інакше, коли зміст релігії той самий?
Крім цих течій християнства є ще й ті, що утворилися в період Реформації. Це англіканство, лютерансто, кальвінізм, баптизм і цвінгліанство. Чесно кажучи, в кожній з них є щось, що приваблює більше, ніж 2 вищезгадані релігії - вони заперечують церкву. Це було досить логічно в 16 столітті, коли вищі верховнослужителі просто знущалися з релігії, і не втратило сенсу зараз, особливо, коли споглядати "Мерседеси" і "Лексуси", на яких роз'їжджають патріархи.
Тим не менш осмілюсь висловити ще одну власну думку, стосовно християнства, а зокрема Біблії. Ця книга є священою для всіх вищеперечислених віруючих. Всі сліпо покладаються на неї. А хто ж її тоді написав. Мойсей? Давид? Прибічники Ісуса Христа? Якщо навіть припустимо, що це правда, тоді чому такі відмінності в старому і новому заповіті? Спочатку кровна помста - то святе діло, а потім людина повинна любити абсолютно всіх ближніх? Якщо Бог так змінює свої думки, то це означає, що він уже не досконалий. А це досить сумно дізнатися пересічному вірянину.
Ще одне цікаве зауваження, що стверджує, що нашу релігію створили ми самі. Це факт "написання" Нового завіту. Чому з багатьох Євангелій ісинними вважаються саме ці 4? Хто так визначив? Відповідь: людина. Тоді чому я маю вірити, що Ісус мав саме 12 учнів і жодної учениці, наприклад, в образі Марії Магдалини? Тим більше це питання хвилює, коли почитати дослідження сучасних релігієзнавців…
Якщо все це і звучить, як думки атеїста, в Бога я вірю, просто важко сказати в якого. Жити без віри і усвідомлювати, що керуєш своїм життям абсолютно сам - це важко, я намагалася. Віра нам потрібна, щоб не почуватися такими самотніми, щоб у крайньому разі могти сказати: "Так задумав Бог". З іншого боку, для мене це важко, бо в голову постійно закрадається думка: а що, якщо ні? Проте це вже наступне питання…
Отож, я думаю, що вища сила існує в будь-якому разі. На жаль, я досі не знаю, і так, мабуть, і не дізнаюся, який вигляд вона має, тому найрозумнішим мабуть є прийняти всі релігії і зробити висновок після їх хоча б невеличкого вивчення. Але оскільки я живу в православному суспільстві, то принаймні до повноліття тримати свої думки при собі і сторонитися конкретного прояву богопоклоніння. В моїй сім'ї це не важко, адже в церкву я і так не ходжу, за релігійними святами особливо не слідкую.
Бог є. Який він - не знає ніхто. В мене свій: завжди поруч.