Інше питання - у що ми віримо. Тобто є багато речей, які можна розглянути предметом віри. Зазвичай ми сприймаємо їх дріб'язково і, відповідаючи на пов'язані з цим питання, навіть не задумуємося, що насправді хотіли б сказати і що насправді піддаться нашій довірі, а що - ні.
Важко пояснити будь-яку думку без простих прикладів, тому і тут наведу один. Людину запитують: "Ви вірите у надприродні явища?", вона відказує найчастіше те, що від неї хочуть почути. Хтось каже "Ні!", але при наближенні темряви тремтить, як зайєць, а хтось каже "Так!", просто щоб мати змогу пообговорювати якийсь серіал. Подібні ситуації, мабуть були у кожного. Я не стверджую, що так робити неправильно. Я взагалі нічого не стверджує. єдине, що, як на мене, варте уваги - це наголошення на тому, що самі для себе ми все ж повинні визначитися.
Я… Я вірю в надприродне. Мені здається, що все ж речі, які не можуть пояснити фізики і логіки, трапляються. При чому частіше, ніж ми те помічаємо.
Я вірю, що людина має душу. Навіть маю своє певне розуміння. Душа - це… Важко пояснити, але це те, що утворюється нашими думками і навколо них. Оскільки думки можуть матеарілізовуватися (а в це я теж вірю), то і душа може знаходити вияв в матеріальному світі поза нашим тілом. І після смерті вона продовжує жити: чи то потрапляє в рай чи знову перероджується. Не дивно, що виникає де жа вю, що нам здаються знайомими люди чи речі, з якими ми не стикалися. Відповідь проста: це трапилося в попередноьому житті. Мабуть… ;)
На жаль чи на щастя, я не вірю, що цей світ стане кращим. Проте це не означає, що не потрібно намагатися його змінити! З цього приводу в голові сотні думок, але все ж та, що доброті завжди повинно знаходитися місце у наших серцях є найяскравішою. Так! Я вірю, що зроблене добро повернеться до нас сторицею. Здається, щось таке вже і траплялося в моєму житті.
Я вірю в дружбу. Безкорисливу, справжню дружбу. І які б люди не були самозакохані егоїсти, можна знайти того, хто буде тобі допомагати по життю завжди.
Я вірю в кохання. І всупереч безглуздому твердженню, що воно живе 3 роки, вірю.
Я вірю в себе! Я знаю, що зможу добитися успіху, що врешті-решт плани в моїй голові стануть реальністю, скільки б сил це не коштувало. Від сьогоднішнього дня я не просто сподіваюся, а ВІРЮ!
Можливо, це і просто слова, але вони вже задають певний настрой по життю. Одне з найбільших розчарувань - це розчарування в тому, у що віриш. Тому, мабуть, у щось вірити і є так важко. Але я спробую і побачу, що з цього вийде. І ще допишу, у що ще вірю, але вже пізніше. Найголовніше, здається, розібралося…