Ну що ж Рада вітати всіх у своєму щоденнику. Ха, Катька буде ділитьсь всім, що бачила, чула, відчуває. Читайте і ржіть. Соплі тут не розпускати ніколу, окрім мене) )) ) Ласкаво просимо. Одне прохання, не потрібно коментувати моє життя, це не фотографія (с) Удачі.
Еххехе, минула вже половина першого осіннього місяця, і як не дивно на вулиці і стравді осіння погода. Навколо шум, метушня, а ще, школа, рідна школа. Як би хотілось втеки кудись, від навчання, від людей, від цієї ж осені, яка навіює стільки сумних, і водночас непотрібних думок, спогадів. Хотілось би, але ти залишаєшся, в чотирьох стінах дому. Тупо дивлячись в монітор, знаючи, що воно толком тобі й не потрібно. Адже інтернет, це тільки скупчення тієї самотності, це ілюзія життя, ілюзія кохання, ілюзія спілкування. (с). Та втекти від мишки, важко, тай немає куди.
Не даремно говорять, "настрій- осінь", бо літом було простіше втекти від проблем, простіше відволіктись від неправильних думок. Тай жити літом набагато простіше.
А зараз залишається боротись з проблемою "монітора" і своєї самотності, яка так довго тягнеться. Хоча самотність це не причина суїцидів, чи Тупих думок. Самотність не вічна. І якщо ви одинокі, то є час подумати, що робити далі, а головне як жити далі!!
Ну як. Вот вам мої соплі. Рела пишу бо чекаю на підтримку. А критика пох* І таке буває)
Останнім часом, хуйня дєло кароче. Знаєте, наважча біль, це біль втрати, біль розлуки. Адже з часом проходить таке почуття, те що здавалось буде жити вічно. І найгірше те, що в тобі воно досі живе, ниє, кричить. А потяг протилежної людини пропав. І от видно перед собою Кінець. Почуття, коли на очах сльози. Ти плачеш, не розмовляєш нізким, нікому не віриш, нікого тобі не потрібно. Від тебе відвернулась, всього одна людина, а таке враження, ніби цілий світ. Просто життя, це зебра. Всяке буває. Найгірше це коли ти відкриваєш душу людині, а вона тобі туди плює. З часом пройде біль, закінчуться сльози. А рана в серці не заживе. бо час не вилікує. Він просто пролитить, залишивши у пам*яті спогади, і його запах, його очі, його усміх. Ось це ти ніколи не забудеш. Навіть якщо і будеш з іншою людиною, проте, ту яка подарувала. тобі таке безцінне почуття, як кохання, не забудеш. А зараз тільки надія і віра в те, що все можна вернути, почати з початку. Хотя, це напевно лише ілюзія.
Самые популярные посты