Ну як. Вот вам мої соплі. Рела пишу бо чекаю на підтримку. А критика пох* І таке буває)
Останнім часом, хуйня дєло кароче. Знаєте, наважча біль, це біль втрати, біль розлуки. Адже з часом проходить таке почуття, те що здавалось буде жити вічно. І найгірше те, що в тобі воно досі живе, ниє, кричить. А потяг протилежної людини пропав. І от видно перед собою Кінець. Почуття, коли на очах сльози. Ти плачеш, не розмовляєш нізким, нікому не віриш, нікого тобі не потрібно. Від тебе відвернулась, всього одна людина, а таке враження, ніби цілий світ. Просто життя, це зебра. Всяке буває. Найгірше це коли ти відкриваєш душу людині, а вона тобі туди плює. З часом пройде біль, закінчуться сльози. А рана в серці не заживе. бо час не вилікує. Він просто пролитить, залишивши у пам*яті спогади, і його запах, його очі, його усміх. Ось це ти ніколи не забудеш. Навіть якщо і будеш з іншою людиною, проте, ту яка подарувала. тобі таке безцінне почуття, як кохання, не забудеш. А зараз тільки надія і віра в те, що все можна вернути, почати з початку. Хотя, це напевно лише ілюзія.