То ли в истерике, то ли в бреду

мені так погано, так погано ще з 2010 року не було
я сама, самісінька самотня
будь ласка, хтось, обійміть мене
тільки я і музика
коли це все закінчиться?

:DDDDDDDDDDDDDD
каждый месяц так: 3

писати.

писати.

писати

і ще.

писати

щось не зрозуміле коїться зі мною, мабуть, просто треба відпочити
але якось не спокійно на душі і зовсім не хочеться ні з ким говорити, навіть з тобою

я ніби під водою і все заглохло навкруги

…Подаруй мені

Щось на прощання

Або ні

Не даруй

Не даруй

Люблю тебе

Відвикаю

Люблю тебе

мої поцілунки отруять твої губи

Мама каже, у мене негарні коліна. Я кажу: та найкращі. Мама каже: ну і молодець.

Кожна людина обов'язково мусить мати свою омріяну точку «С» до якої вона тягнеться, волочиться і йде. А коли вже доходить, то мусить обов'язково проапґрейдити свої мрії і переставити точку далі. Інакше вся система деградує і нічого, крім форматування її хард-диска, цій людині не допоможе.

Страшним є те, що жодної речі на світі я не люблю дуже сильно, окрім тебе.

ти із тих котрі - зовсім юні «я-ще-не-знаю-хто-я»

Колись одна подруга мала необережність мені сказати: «Навіть заробляючи десять тисяч на місяць, ти знайдеш причини почуватися нещасною». Ну і що таке десять тисяч у порівнянні з гострим, еротично звабливим, ниючим в самій твоїй середині почуттям нещастя? Щастя тупе і статичне. Нещастя рухається саме і змушує рухатися тебе.

в мене таки дійсно дуже пронизливі аспідні очі, гострі, як бритва. я сама їх іноді боюся, а він – ні.

найбільший кайф – дурити всіх, що ти – то не ти

Уривок з книги, щось нагадує, але що чи кого?

Чомусь я не ставлюся до нього як до м'яса, придатного чи не придатного до траху. А саме таке в мене зазвичай ставлення до більшості чоловіків. І не вбачаю у ньому розумника чи впливового потенційного друга, з якого могла б отримувати інтелектуальний чи предметний зиск. Так я ставлюся до меншості.

Я не ходжу з ним мовчки гуляти і просто десь пити чай, як то трапляється у мене взагалі з обраними. Ніколи, зрештою, не думала, як саме я до нього ставлюся. Та й навіщо? Він же є. Він справжній. Він кохає. Усією силою свого вразливого юного серця. Повисло собі як на ниточці. А в мене у кишені бритва. Тільки: тс-с-с.