Это просто Вьюи блог

а я так хотів би бути поряд зараз із тобою, бачити як ти виходиш після душу, ти так гарно пахнеш…так і хочеться відкусити від тебе шматочок…

хочеться розчісувати твоє волосся і бачити як заплющуються твої очі…вкривати тебе теплим одіялом, щоб тобі не було холодно і цілувати тобі наніч носика…

як шкода що ти так далеко…приїзди до мене частіше…

моя мрія…

мне так никто не нравился уже больше четырех лет
как ты…
я так давно никому не открывал свои секреты, нет…
как тебе…

(с). rommantikoss

три метри над рівнем неба
ось так любив її він…
вона благала, що не треба,
а він її не розумів…

(с). rommantikoss

Поцілунок прямо в серце
Мабуть, це дуже приємно.
Так сильно, що можна вмерти
І повір - це буде недаремно.

(с). rommantikoss

Це був той світ, який я малював
Це чорні й білі, й синьо-жовті фарби
Це був той космос, який я не пізнав
В руках тримав маленьку куклу Барбі…

(с). rommantikoss

три дні нічого не писав,
а кому, коли й навіщо?
і зірку з неба не дістав…
хай падає, вона ж не вічна…

(с). rommantikoss

я текст стираю, неначе попіл здмухую з долонь,
а він зникає швидко, мов примарна тінь.
і як не жити, коли в очах горить вогонь?
і далі, і далі вже писати лінь…

(с). rommantikoss

Я люблю тебе і не люблю,

Я кожного дня живу і мрію.

Своє життя так загублю,

Якщо мене ти не зігрієш.

Самотньо в тишині

І стрілка годинника кудись тікає.

Чекаю, що скажеш ти мені,

Тому що без тебе душа моя вмирає.

Ми, можливо, ніколи не зустрінемось,

Але я тебе не придумав.

Коли наодинці зостанемось,

Я зрозумію, що я тебе видумав.

Цих губ - їх не існує,

Ці очі - ці карі дві перлини.

Для тебе завжди слів бракує,

Без тебе секунди - нестерпні години.

Прокинешся десь, де мене нема,

Я прокинусь із відчуттям, що ти поруч…

Пробач, але надворі люта зима

І душа замерзла твоя, не хоче вгору…

(с). rommantikoss

Я лиш невизнаний поет

Для чого я пишу й навіщо

Ось так з'явився малесенький куплет

для вас усіх я пишу свої вірші

Я лиш невизнаний поет

І хто знає як складеться доля

Чи донесе до вас цей мій сонет

Що в мене мужня й сильна воля

Я лиш невизнаний поет

Пишу лиш те, що бачу й хочу

Я не знайшов свій п'ятий елемент

А те, що буде - я слухати і бачити не хочу

Я лиш невизнаний поет

Ти знай - для тебе я живу й пишу

Для тебе був малесенький куплет

І світ свій лиш для тебе покажу

(с). rommantikoss