Насилуй мысли

Вона була досить звичайною. Декотрі вважали її дивною, інші творчо-талановитою, а ще інші дурепою. Були й близькі їй люди, які любили її й котрих любила вона.Принаймні так вважали вони і вірила вона.

Її життя складалося з постійних переживань\вражень\захоплень і, обов*язково, почуттів. Без них вона не відчувала себе живою. Мала властивість швидко закохуватись і довго переживати той гіркий вже присмак… Але ніколи не шкодувала ні про одне з цих почуттів, бо вони надавали їй чогось нового, «свого» повітря для життя.

Останнім часом в її житті все відбувалось досить швидко. Розчарування, за ним швидке захоплення..швидка закоханість і майже одночасно з закоханістю теж саме розчарування. Більш за все дратувало, що вона не могла знайти логіку в усих цих подіях, а причинно-наслідкові зв*язки вже давно не в моді. Єдине, що заспокоювало, почуття. Їх вона віддавала клавішам своєї клавіатури, або паперу свого блокноту. Це були її єдині, по-справжньому вірні, психологи. Йдучи по життю з відкритою душею, не приховуючи правди, вона зазнала багато втрат і неприємностей. Ця клята щирість ставала причиною в нерозумінні, але інакше вона не могла. Інколи вона могла дозволити собі режим «як всі», але то було рідко і то тоді, коли ситуація вимагала.

А роздуми не полишали її і без того неспокійний мозок. Повертались шматочки минулого фемінізму, думки про власну недосконалість, як маньяки просто переслідували. Аналіз власних «косяків» теж не особливо радував. Давно забута паранойя теж нагадувала про себе. Одним словом все і зразу. І рятуватись було нічим. В алкоголі й сигаретах вона не знаходила вирішення проблем. Друзі..як завжди намагались розгадати, що ж потрібно робити і коли спроби завершувались невдачами, просто намагались бути поряд. Це втішало. Принаймні трохи. Почуття того, що за тебе непокояться надавало якоїсь вагомості. Жахливо бісить, коли ти намагаєшся щось для себе роз*яснити, але не виходить. Бо відповідь «нічо» - це повна неаргументація, а хотілося б врешті-решт заспокоїтись. Читаючи книжки і слухаючи музику, вона шукала відповіді і спокій. Свободу від життя, але – протилежну самогубству.Губитися у цьому всьому не входило до її планів, але іноді навіть подобалось. Бо коли в тебе відчуття, що ти нічого не знаєш, то все приходить в голову самостійно, ніби так і має бути. Все та ж течія підмивала ноги. Але тримаючись руками за повітря, вона продовжувала йти проти неї. Вона була певна, що саме на цьому шляху одиноко лежить десь її правда. Можливо замаскована і схована, але неодмінно її. І ще вона знала, що нікому її не віддасть. Бо то вже буде тільки її правда. Особиста. Вкрасти яку ніхто не матиме права. Тому знову й знову вона вмикала режим «on» своєї мужності і, витираючи випадкові сльози та наново фарбуючи вії, наспівувала пісню своєї долі, щоб не збитись з цього шляху…

(с)

плакать можно по разному..
можно взрывом… истерикой… со слезами соплями и воплями… можно спокойно……просто плакать… а можно шёпотом…. тогда слёзы капают внутрь…

только у тебя я могу с утра одеть трусы и любимую футболку..и разгуливать в этом у тебя во дворе, ловя на себе взгляды удивленных соседей, до самого вечера… и не заморачиваться ни о чем..только ощущать твое тепло и любовь ко мне..зимой к этому я добавляю сапожки и короткую куртку..и только ты можешь сказать "че юбку такую длинную одела? что за джинсы, где те вот короткие шорты?". .и только ты в глубине души боишься, чтобы о тебе не забыли и искрене любишь..да, БАБУЛЬ, я люблю тебя за это…..когда, живя у тебя, я ночью в слезах уходила за дом курить, хорошо, что ты спала и не знаешь об этом…но я знаю, что если бы в тот момент ты неожиданно пришла и я рассказала тебе свою боль, рыдая в твое плече, то услышала бы в ответ "иди в дом. жопу отморозишь, глупая. и выбрось эту гадость, а то мать узнает - еще и мне влетит. чай уже стынет"..шлепнув по замерзжей ляхе и целуя в мокрую щеку, ты повела бы меня в дом…но хорошо, что ты ничего не знаешь об этом..люблю тебя, дорогая…..(с)

и до сих пор..когда смотрю на часы мысленно измеряю время таким образом "еще пол часа до ЕГО обеда", …"ОН щас через 15 мин опять придет на работу", …"ну вот уже час как конец ЕГО робочего дня…", …"ушел спать..как всегда час назад..ЕМУ рано вставать"……..!!..измеряю свою жизнь твоим временем…дура!

и как с таким раскладом можна забыть о человеке???…(с)

kennedi :

Идите к людям, ЧТОБЫ ПОНЯТЬ ИХ. И не надо беспокоиться заранее, какая там у вас в душе температура и освещенность. Свет вспыхнет при встрече.

купаться в лучах солнца, жадно всматриваться с небо, все больше обожая его..теперь оно заменяет мне твои глаза.(с)

— Ты любишь меня? Она ненавидела такие вопросы. - Если я скажу да, ты меня разлюбишь. Если я скажу нет, ты обидешься. Поэтому, не исключено..

kennedi :

занавес ползет наверх, вот трагедия уже идет, и он убьет, и сцену лондонский туман возьмет, под руку уведет наверх, на крыши, тише, слышишь, нож в крови, и кто-то дышит.

С криками"Больно"размазывая слёзы про клавиатуре, я продолжаю тебя любить.Я обязательно вернусь, без предупреждения..я пробегусь по твоим венам и взорву тебе мозг.

hugoboss :

валяюсь на полу и смотрю в потолок.
такая пьяная, что вижу там звезды, красивые и яркие.
я бы сейчас хотела хлопнуть в ладоши и забыть твое имя навсегда.
но я хлопаю себя по лицу, чтобы не катились слезы.

А сейчас ты обрел новое счастье. рост 165, темные волосы, пухлые губы. она вся такая конфетка. закрой пожалуйста свою страницу. мне и так слишком больно.

Я без него задыхаюсь, а он - сука, дышит.

Ненавижу это состояние, когда блюёшь слезами. Не плачешь, а именно блюёшь. Когда внутри всё наизнанку выворачивается и заорать хочется, но пихаешь себе в рот одеяло, или что найдёшь, когда нихуя не жрёшь, а по ночам кидаешь в потолок вопросы без ответов

Увидев его я чуть не упала в обморок. Но потом моя подруга сказала "держись сука. че падать тут перед ним собралась". Я подняла голову выше и гордо прошла мимо этого ублюдка.

В детстве, для счастья, мне не хватало бабочек, которые от меня ускользали. Но если я ловила их, то прикалывала иголкой к стене в своей комнате. И счастье было со мной, пусть и мертвое.

Знаешь…я и тебя поймаю.