oblivion

сезон дождей..

мне страшно…а чего я боюсь..сама не знаю..просто гадко как-то на душе..

Важко бути крізь сльози веселим…Крізь біль і турботу казати: «Живи…»
Коли твоє серце, неначе колоте… благає тебе: « Цей жах припини».
А ти, наче лялька, ні чого не тямиш. Тобою керує навколишній світ.
«Життя – це театр..» - ось все, що ти знаєш. І щось тут зробити не в змозі як слід.