Поспілкувавшись з однією людиною з минулого, я зрозуміла, що спогадів мільярд - і смішно, і грішно.
Навіть не знаю з чого почати, якщо чесно. Вчора так сталось, що на секунду, я перенеслась вже в далекий 2012. Рік вражень, нового етапу в житті, найщиріших емоцій і нестерпного болю. Поряд були люди, яким я до сьогоднішнього вдячна за "мене". Саме вони сформували мене як особистість, дали стержень незламному характеру та любові до життя.
У всіх нас, абсолютно, без винятку, життя розділило. Хтось щасливий, хтось нещасний. Проте. Я вірю, і хочу аби зараз у всіх було все добре. (аж самій дивно, що в мені практично не залишилось агресії до людей, котрі робили боляче. Лише подяка за колосальний досвід!)
Я дякую, що навчив мене любити. Вам обом. Що навчили довіряти цьому казковому почуттю. Тепер я вже розумію, що мої вчинки були не належні для дівчини 16 років, але, Вас ніхто не тримав. В любий момент, один з вас міг піти. Вже тепер я розумію, що так було легше, ніж втратити людину зовсім.
Інколи мені сняться люди з минулого. І єдина моя реакція - радість. Радість, що є що згадати, і радість, що залишились лише приємні спогади.
Я дякую всім Вам за мене. Ви зробили мене ЛЮДИНОЮ!