Трохи про торти
Щоб зрозуміти дещо про Малайзію - уявіть собі торт, розрізаний на три нерівні частини. Ні, краще так: уявіть собі ТРИ торти кожен з яких розрізаний на три нерівні частини.
Перший торт — «лінгвістичний». Державна мова у Малайзії - малайська. Китайська та англійська теж ходові, але весь офіціоз - малайською. Австронезійська мовна група включає в себе майже тисячу мов і наріч, але саме малайська, індонезійська та філіппінська — великі шматки великого торта, тоді як решта — лиш дрібні крихти. Таких крихт навколо Індійського і Тихого океану розсипалося чимало. Це був довгий і затяжний процес, задовго до географічних відкриттів Кука і Магеллана, крихти долетіли аж до Мадагаскару (на захід) і до далеких островів Океанії (на схід).
Другий торт — «етнічний». Населення Малайзії неоднорідне; малайців — лише третина. Тут слід розрізняти малайців — націю етнічну, і малайзійців — націю політичну. У Малайзії є досить відома державна програма «Сату Малейжія» — «Єдина (або одна) Малайзія». На її емблемі — три кольори, три великі нації. Щоправда, експати вигадали своє дотепне пояснення: «Сату Малейжія» — назва ордена, який видають тим, хто переспав з представниками усіх трьох етносів. Отож, крім малайців, є ще китайці та індійці, що почали емігрувати сюди з XV століття, коли Малайзією правив султан Мансур Шах, який був таким собі малайським Ярославом Мудрим. Щоправда, він не доньок роздавав, а збирав собі гарем. Мав дружину з Індії і дружину з Китаю. Тоді ніхто й уявити не міг, що одну країну сформують індійці, китайці і малайці. Всі вони розмовляють різними мовами, у кожному малайзійському місті є «Чайнатаун» та «Літтл Індія». Китайці тут були корінними мешканцями міст, індійці та малайці — здебільшого жили в селах, поки потужна урбанізаційна хвиля відірвала їх від землі. Дев’ять з десяти найбагатших бізнесменів у Малайзії – китайці. Недарма їх називають азійськими євреями. До речі, торти тортами, а з мацою тут справжні проблеми - так написано прямо у малайзійському паспорті: «Цей документ діє у всіх країнах світу, крім Ізраїлю». Отож Малайзія не визнає Ізраїль як країну - хоч формулювання речення з паспорта цьому таки суперечить. Словом, «офіційно» євреїв у Малайзії немає – і звісно, немає синагог.
Ну і третій торт - «релігійний». Це найскладніше і найсуперечливіше питання. Шматків торта насправді чотири або й п’ять, але найбільше у Малайзії таки мусульман, буддистів і християн. Мусульман – майже половина населення, другі за численністю – буддисти, тоді – христини, зовсім мало індусів та прихильників традиційних китайських релігій. Усім у Малайзії є місце, щоправда влада будує ісламську державу – і не мусульманам стає дедалі тісніше.
Малайзія для мене - три химерні торги на одній великій таці. Таки химерні – бо слів малайзійці і малайці я тах і не навчився правильно вживати".