Мій коханий, коханий хлопче!
Чом не сплю я знову вночі?
Бо я згадую темні ті очі,
Що припали не знаю чим.

Бо я згадую довгі ті віі,
Чи для хлопця то гордість є?
Ти пробач мені просто мрію,
Бо кохаю авжеж не за те!

Завжди марили ми про доньку,
Тож без тебе тепер лише син!
Я візьму його за долоньку,
Та й окликну ім'ям твоім.

Мій коханий, коханий хлопче!
Та чому ж я тепер одна?
Чом не сплю я ті довгіі ночі,
Чом забрала тебе вона?

Ти приходиш до мене у снах,
В нас є донька і ти живий,
Ти живий не лише у снах,
Ти в моєму серці живий.

Ти зі мною завжди, я знаю,
Ти підказуєш все мені,
Я тебе як тоді відчуваю,
Коли бачу у небі вогні.

Я до неба простягую руку,
Мій коханий, коханий хлопче,
Подивися на нашу доньку,
Вона вигадка - це і найважче.