ну звідки ви беретесь в моєму житті? приходите так неочікувано..весь час біля мене, а в певний момент вже жити без вас не хочу..і рідкість..буває знервують і розсварюсь з кимось і байдуже..я ж то вмію..посваритись..викреслити з життя…забути..а тут приходите ви..ті з якими я сваритись не то, що не можу..не хочу..сили не маю кинути в вас дурним словом..бо кидаю в вас, а лунає в мені..і часом ніби слабохарактерна..але ні..доросла..мудра..егоїстична..набагато більше буде боліти посваритись, а ніж терпіти далі..і ж звідки ви беретесь? вас небагато..але такі рідні..люблю вас..жити з вами важко..а без вас неможливо..жити з вами - цікаво..а без вас - не житття, а буття..