06 декабря 2014 года в06.12.2014 11:08 3 0 10 1

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
такої спраглої жаги,
такого зойку у мовчанні,
такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші,
такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
а квіти, кинуті тобі.

Л.Костенко

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

ABOUTART — Это просто Вьюи блог

5

2015-ий рік. Світ складається з відкритих повік. На тебе дивиться тисяча очей. Що в тебе є з особистих речей? Якщо цьому небу судилос...

5

Давай, скажи їй щось, зупини Немає жодної ночі, немає війни Серед цієї темряви та висоти Є лише її вперте бажання піти Хто іще, скажи...

4

спини мене отямся і отям така любов буває раз в ніколи вона ж промчить над зламаним життям за нею ж будуть бігти видноколи вона ж пор...

3

І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути я ще ніколи не пила. Такої чистої печалі, такої спраглої жаги, та...

4

а ти мені снишся безбожно в продовженнях наших історій у дзеркало шафи старої заходжу неначе у храм а там — коридор порожній ...

4

осінь розлила туш і білила і підмішала в шал пасма туману ожеледь дим і мряку осінь постала із амальгами вищерблених дзеркал осінь ...