осінь розлила туш і білила і підмішала в шал пасма туману ожеледь дим і мряку осінь постала із амальгами вищерблених дзеркал осінь сховалась у розділових знаках
попіл і сніг вибілять всіх вкриють усе палімпсестом як я не біг так і не зміг рух обернути в лет осінь тепер починається із внутрішнього протесту осінь – це просто такий поріг або такий силует..
щораз більше відтінків сірого шораз менше кольорів у спектрі і немає такої віри щоб якось рятувала від смерті і немає такої смерті щоби просто: раз – і нема.. йде повільно прозора і вперта зима
мертвий сезон осінній зовсім глухий як вата час – збирати каміння час – його називати
