Не дарма кажуть, що жадібність – це корінь усіх зол. Важко описати, як змінюється характер людини, її поведінка, коли вона володіє грошима. Звичайно, потрібно розглядати це з двох сторін. Бідна людина завжди старатиметься економити, заощаджувати і заробити більше. Багатій людині завжди буде замало тих грошей, які у неї є, вона старатиметься заробити більше і більше, часто нечесним шляхом. І ще, у таких людей дуже часто розвивається таке почуття як жадібність. Здавалось би, чому? Адже якщо ти маєш багато грошей, тобі вистачає їх на життя і навіть на розкоші, то потрібно ними ділитись, жертвувати, бути щедрим. Чомусь, таких людей одиниці, і думаю, це ті одиниці, які заробили свої гроші власними зусиллями, потом і кров»ю, знають їм ціну. Потрібно знати межі прагнення, в іншому випадку ви завжди будете яскравим прикладом афоризму «жадібний бідний завжди».
Багатство не змешує жадібності. Людина здатна помічати дрібні деталі й з унікальною проникливістю судити про світ, життя й людину. Вона наділена винятковим, філософським розумом. Та що всі ці риси варті, коли вони затьмарені грошима… Грошима, бажанням збагачуватись, бажанням влади і помсти.
Так, багатство краще, ніж бідність, але лише із фінансових причин. У всіх інших відношеннях воно лише шкодить. Робить людину ницою, підлою, жадібною, але не щасливою. Тому потрібно за будь-яких умов пам»ятати, що найвище багатство – це відсутність жадібності.