працюю в офісі, купа роботи якихось непанятних бумаг, куда їх сунуть, кому віддать, куда реєструвать і тут ще ці рахунки набігли за місяць, а ззаду відкрите вікно і легкий вітер..і я понімаю шо вся жизнь в цей момент летить мімо мене і я не секретарь, не чєлавєк, я ніхто, бо не бачю ні в чьому красоти і смисла..а вся проблоема в тому шо віздє люди, от взять 4 ранку, виходиш на балкон, а там тихо, і тільки того шо немає людей, і навколо ні душі, і ти усвідовлюєш шо світ прекрасний, було б добре розтвориться в ньому..