де дороги перетинаються, перекреслюю.
від відвертості до мовчання – півкроку гострого.
я б воліла тепер завжди залишатись осторонь,
поза межами доступу і мінімально чесною.

бо ти знаєш: це вже абсурд, аби ти був підметом.
мене з часом почнуть пекти односкладні речення.
і вже зовсім не гріє те, що я знов приречена.
це ж як самозречення – бути собі нерідною.