коли вони розходились,
вона спала із іншими, з бажанням зігрітись,
додому йшла пішки (в надії із ним зустрітись),
побачити його серед ночі у парку,
де він допалює десяту цигарку.
забирає дочитану книжку і йде у свій дім.

вона так хотіла зустрітись. а він…

а він у цей час хапав інших за стегна.
кидав їх на стіл. чи на ліжко, напевно.
але не цілував.
бо всі інші губи (крім її звичайно) були холодніші
від вчорашнього чаю.
і мали присмак дешевих, старих сигар.

коли вони рвались до нього в надії,
тягнулись до рук і хотіли обіймів,
він речі збирав, наче і не при ділі,
йшов від чергової повії.

він бажав лиш її, а вона…

ходила із іншими на кіно чи виставу
і якомусь дебілу варила каву.
і навіть з кимось, напевне, завела кота.
не слухала нікого із тих, хто був поруч.
замість криків "на право" звертала ліворуч
і була собі пуста.