11.07 початок вступної кампанії, не знаю що воно ото буде, куди я поступлю, але хочется зараз сісти і плакати. Від чого? Бо сумно, що я така тупенька.Походу правду сказав Чайка, що я тупінька, або я в це просто тупо повірила і накрутила себе. От якби моя жопа не лінилась на протязі навчального року, я б зараз готувала документі в Шеву, але ні, шкода кароч.

В мене з*явився хлопець, Андрійчик, він добрий хлопець, навіть дуже. Таких як він треба цінувати і не відпускати нікуди. Але мені інколи сняться мої колишні, а це не є добре, чого вони приходять у снах? Навіщо? Щось сказати? Я просто не розумію.

Втомлюєшся, коли не хочеш вірити в себе, коли опускаєш руки не дойшовши до цілі. Це не правильно.