Насправді, ці всі ревнощі, котрі безумовно супроводжуються нервовими істериками, дикими криками, різкими необдуманими словами та гронами сліз наодинці. Це лиш захист, по суті це все блеф. Ми з усіх сил намагаємось показати свою розсерджену та злісну оболонку яка, начебто, обурена діями коханої людини, стараємось переконати у власних силах, адже нам по суті «нічого не вартує пережити її втрату». І чим болючіше розриває зсередини, тим більше злості виливається назовні. Насправді, це така ж ілюзія, як і користь ягід Годжі у схудненні (лол) чи будь-яка інша абсурдна нісенітниця. Нас охоплює не злість і не обурення, а лише одне почуття – страх. Ми як навіжені боїмось втратити найцінніше, те, що ревно оберігаємо, те, без чого не уявляємо своє життя. Боїмось лише одного – хоч на секунду допустити думку, що у найдорожчої людини на цій Землі, може з’явитись хтось ближчий, ніж ти, що хтось інший може бути причиною його щасливої посмішки. Нас охоплює страх власної непотрібності, бо все чого ми бажаємо – це бути потрібним іншій людині і відчувати цю потрібність. Погодьтесь, ніхто не застрахований від зради. Абсолютно. Завжди є хтось, хто красивіший, кумедніший, мудріший, цікавіший, ніж ти. Той, хто безумовно кращий. Розходяться навіть найсильніші пари, ті, про кого кажуть: «Вони до смерті будуть разом, подивись, які щасливі!». Ніхто не знає, які випробування долі йому судилось пережити. І тут по суті немає виходу. Нам залишається лише цілком і повністю, всім собою довіритись коханій людині, не допускати ні на мить і думки про її втрату. В цьому і секрет щастя, в цілковитій та безумовній довірі у стосунках. В разі, якщо ця довіра не виправдається, біль не вщухатиме ще нестерпно довго, рани навряд колись загояться. Але якщо це виявиться правильним шляхом, ми отримаємо найдорожче у цьому житті – справжнє щасливе кохання.