Нещодавно піднімалось знову питання з вибором професії. Так, мені 16 років, і я маю знати ким хочу стати. Так і є. Але є одне але. Батьки проти, родичі критично налаштовані тощо. Я знаю, що таке було і є не в мене однієї. І я хочу викласти свої думки на втручання близьких людей у хід вирішальних подій твого життя.
Почну з того, що треба прислуховуватись до родичів, але постійно мати свою голову на плечах, а слова близьких аналізувати і думати чи тобі підходить такий розклад.
Наприклад:
Ми йдемо на юридичні і медичні факультети, найчастіше, через престиж. Я мовчу, про людей, які народжені проявити себе через такі галузі. Але є багато тих, кого туди всунули батьки. І ні вони, ні ті, хто там навчаются не отримують від цього задоволення.Ці діти лише займають місця тих, хто народився "під такою професією", я скажу так.
Важкий вибір, у нас відбувається тоді, коли ти проходиш на бюджетне місце не в те місце і не в ту галузь, а твоє призвання занадто дороге. Але давайте подумаємо хоча б на хвилинку. В нас дуже коротке життя, і не варто його проживати по ланцюжку "робота-дім". Людина має жити в гармонії з собою.
Немає "зв'язків"? Так створи їх сам! Тут то вже заходить тема до комунікабельності й інших характерних рис людини. Кожен народжується чистим листом, на якому можна творити і творити. Комплексуєш? Відкинь це і почни замальовувати свій лист по-інакшому. Тоді до тебе і люди потягнуться і будуть "зв'язки".
Риба ніколи не виживе на землі, так само як і людина не в своїй професії… Друзі, я вас лише закликаю до того, що ніколи не пізно все змінити. Це я знаю на власному досвіді… 