Я не розумію, чому люди соромляться своїх вчинків. От, наприклад, було свято і ти "хильнув" зайвого і починаєш робити скажені вчинки, а на ранок мимовольні думки приходять у твою голову: "Чи це був/ла я?" Якщо ми вже вчинили поступок, так давайте відповідати за нього з раціональною головою, а не зі зрадливим почуттям сором'язливості! Сталось, так сталось…