09 февраля 2014 года в09.02.2014 14:20 3 0 10 1

Скільки треба, щоб цей жах пішов?

Місяць? Два? Тиждень? Чи може рік?

Коли весь світ, стелиш їй до ніг…

А вона ноги об нього витирає…

Коли хочеться, вити від болю…

А вона сміється…

Кажуть, це пройде…

Та скільки ж можна?

Кажуть це просто, чорна смуга…

А де ж біла?

Де це, всіма обіцяне щастя?

Скільки терпіти?

Скільки, вдягати маску "щастя"…

Скільки?

Ніж в спину…

Ти обіцяла бути поруч…

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

SABYCH — •Листи про недосказане•

13

Ти знаєш… Не стала вона моєю жінкою… Вона жінка того іншого… Вона, можливо, навіть кохає його… Але вс...

11

Майбутнє потрібно створювати, а не думати і мріяти про нього… Невже так цікаво просто сидіти і думати??? Можливо просто потрібно в...

14

Ти там…Зліва…..Під ребрами…. В середині…Замовкни….А? Будь ласка….І ще….Ви, ті що в голові, як в...

11

Ти будеш моєю.. І сьогоденням будеш ти, і минулим… І, майбутнім… Мені байдуже на самотність…. Значить та...

12

Одного разу життя зламає кожного… Навіть самого сильного… А інколи і не життя… А людина… ...

13

Все залишається всередині… Воно не забувається, як каже багато хто… Не вивітрюється, не стирається… Це ніби ки...