Ти знаєш…
Не стала вона моєю жінкою…
Вона жінка того іншого…
Вона, можливо, навіть кохає його…
Але все ж згадує мене…
того хто подарував їй щастя…
Я в цьому впевнений…
Вона мені часто сниться…
А кажуть якщо сниться, значить згадує…
А можливо я просто накручую себе…
Невже можна так безсовісно вбивати…
Вбивати того, кого кохала понад життя…
Вона же була потрібна мені більше ніж всі ті, хто крутились біля мене…
Але ж що поробиш…
Вона не моя…
Знаєш, я багато зрозумів…..
На вічність…
На її вихід з мого життя…
Через неї я став сміливішим…
А вона, здається, навпаки…
Але й осуджувати її не варто…
Вона була ближча за всіх, хто поруч…
Батьки, ви вчили не брати чужого..
Я й не взяв…
А потрібно було….