Чи потрібне українській освіті оновлення, певне перезавантаження? Безперечно потрібне, і то ще поза-поза вчора! Ставлячи зараз таке питання, ми самі собі зізнаємось, що давно уже відстали від передових і успішних країн світу, де таке питання просто не зрозуміли б!
Що ми маємо у нашій державі? Мені видається, що успішною може бути та країна, де її керівництво і громадськість визначають основні приорітети розвитку. Такими, як правило, є освіта. Влада повинна бути зацікавлена в тому, щоб нація була освічена і розумна. Медицина - це другий аспект. Здорова нація – це чудово. Маючи освічену і здорову націю, можна розбудувати успішну і конкурентноздатну економічну модель. А звідси - добробут і високі стандарти життя.
Нас більше цікавить освіта і наука. Я часто задумуюсь ось над чим. В Україні понад 200 університетів, Академія Наук, галузеві НДІ. В них працюють сила силенна академіків, професорів, доцентів,. Це ж який науковий потенціал!? З ним ми мали б бути в числі найбільш успішних модерних держав. А що в дійсності? Україна на даний час знаходиться в системній кризі. Наша освіта і наука їде «на возі з квадратними колесами». Чому так? Питання не просте. Ризикну припустити – витрачаючи на цей «науковий потенціал» чималі кошти, держава в обмін не отримує нічого. А те, що пропонується або не отримує свого логічного завершення – застосування на практиці, або це вчорашній день наукової думки. Ми відстали від «світу» і здається, безнадійно.
Дошкільна освіта і середня школа у нас залишається ще радянського зразка, можливо з деякими змінами, і то, не завжди в кращий бік. Запитайте наших учнів – чи з радістю вони йдуть до школи і чи отримують задоволення від навчання. Деякі учні відверто кажуть: «Я ненавиджу цю школу». А моя знайома після 6 класу з батьками переїхала у Велику Британію і там продовжує навчання. Небо і земля, каже. Чому? Новітні технології, сучасна педагогіка, індивідуальний підхід плюс матеріальна база. Про корупцію в освіті там навіть мови бути не може. Чому б не перейняти все найкраще і спрактиковане в світі? Там все це можна почерпнути, застосувати у себе, враховуючи, звичайно, національну специфіку.
А що вища школа? Тут взагалі катастрофа. Думаю, якщо в найближчий час ми не візьмемось за серйозні реформи в цій сфері, то наслідки знає лише міністр освіти Дмитро Табачник. По-перше, система наскрізь проникнута корупцією. По-друге, держава не регулює скільки і яких на даний час і на перспективу потрібно спеціалістів. Звідси значний дисбаланс між попитом і пропозицією на цьому ринку. По-третє, рівень викладання, а відтак і рівень наших випускників. Сумно. Похвалитись нічим. Наші дипломи не конкурентноздатні на світовому ринку. І наостанок - залишкове фінансування. Виглядає так, що нашій владі не потрібні розумні, висококваліфіковані спеціалісти, які могли б, маючи добрі знання та володіючи сучасними технологіями, створити українське економічне диво.
У нас розумна і талановита молодь. Вона хоче жити краще і готова все для цього робити. Вона прагне у всьому до кращих, вищих стандартів, як губка, вбираючи все передове, напрацьоване людством.
Все це доступно. Їм тільки потрібна допомога, відповідні умови, або хоча б не заважати! І тоді все вийде, я вірю, Україна стане однією з успішних країн світу!