Обміняв тебе на купку віршів,

На сумні думки в нічних плацкартах,

Обміняв уста твої на інші,

Хоч і знав, що то було не варто.

Обміняв тебе на пляшку віскі

Й на плітки, одержані на здачу,

А до щастя вже було так близько,

Недаремно ж небо знову плаче.

Не питай, чи згадую минуле,

Промовчу, нехай розкажуть очі,

Тільки сни про нас ще не забули,

Лиш послухай, що вони шепочуть.

Замість ніжних слів – дурні поради,

Замість рук твоїх – чужі долоні,

На губах – застиглий присмак зради,

На ліжках – сліди чиїсь червоні.

На землі кайдани – знову вільний,

Туш тече, тож краще швидко витри,

Ми знімались у чудовім фільмі,

А фінальні сльози – тільки титри.

© Іван Добруцький