Ще з дитинства мене дратує, що ми повинні ділитися найважливішими людьми у своєму житті. Стає огидно, коли він говорить заучені фрази, які говорив своїм колишнім. Коли тебе обіймають та вітаються з тобою як зі стаєю інших. Можливо, у моїх діях присутній егоїзм, але тих кого я люблю, я оберігатиму як зіницю ока та не дам скривдити жодному. В душі я ще маленька дитина, тому ненавиджу ділитися солодощами. Моя цукерка. Моя шоколадка. Моя людина. Але коли людині стає надто байдуже на тебе це помітно. Вона ділиться найпотаємнішими запахами душі не з тобою, не обіймає, як ніхто інший. Стає просто частиною життя. Не особливою та унікальною. Такою як безліч інших у моєму житті. Черговий портрет із фотоальбому "Життя". Такими людьми я готова ділитися. Як то кажуть, кожен ділиться тим, чого в нього багато. Найдорожчих в мене мало. Вас, мої дорогі, я щохвилини боюся втратити та ділитися вами ні з ким не хочу!: 33