10 жовтня, 2013

Втрачати рідну людину це завжди тяжко. Дуже шкодую, що невдалося по-людськи попрощатися з бабой В., потрібно було доглядати свою бабушку, доки дід пішов на похорон.

Так хотілося плакати, але було трохи не зручно бо уйма незнайомих людей спостерігають за тобою.

А ще сьогодні у Л. день народження і треба бути веселою, а на душі криси шкрябають. Хочеться заховатись від усього світу.

На Київ їхала зі своїм Хрещеним. На прощання він обійняв і сказав "Дзвони", але що я що він розуміємо, нахто не подзвонить. Ми спілкуємося двічі на рік по телефону по 1 хвилині.