Казала мені мама, казала сестра, а я вперлась як баран. Не ватро було обрізати чьолку, або хотя би нормально пояснити парехмахеру ЯКУ Я ХОЧУ. А все це відбулось тому що я "побєдітєль по жизні".
Ну це ж не рука і не нога, правильно? Відросте. Треба трохи зачекати. Подумаєш, що у вівторок приїде ціла команда футболістів з Одеси, а я буду як довбень якийсь, а ше у п'ятницю їхати до Л. на її др. Зато буде мені урок.