Хороший мій, я знов тобі пишу
В думках своїх чуттєві телеграми.
У них я зір із неба не прошу,
Скажи мені, що буде далі з нами?

Колись ти перед вибором стояв
Серед доріг, стежок і поворотів.
Колись ти у минуле відступав,
До мене ж залишалось десять кроків…

Я все пробачу, та не в тому суть,
Що буде з нами - ми тепер не знаєм…
І тільки зорі в небі не дадуть
Забути час, який здавався раєм.

І він тоді зупиниться на мить,
Відчуєш серцем мої телеграми,
І душу, що за тебе так болить
Можливо прочитаєш між рядками…

Чому, коли приходить каяття
І наче в душу заганяє голку,
До тебе - прірва, розміром в життя?
До мене ж - залишається пів кроку…