звати мене Аня. досі не розумію, чому я почала вести блог, може мені захотілось щось розказати нікому, а може вилити свої почуття і виразити себе якось, я точно не розумію, але потребу в блозі я відчула гостро. позавчора мені виповнилося 19, і я відчуваю себе одночасно і дорослою, і дитиною. в мене є і проблеми, і радості, я звичайна людина, але головна проблема в тому, що я не розумію себе. і це мене гризе, душить. я не розумію хто я, що я, для чого я, куди я іду і навіщо, мене бісить цей стан і я хочу кудись вирватись, але куди, я теж не знаю. я вчуся на спеціальності, яку навіть нерозумію, я живу з батьками, з якими я не вмію розмовляти, я живу в країні, яку ненавиджу, та я і себе не дуже то поважаю, оце і вся моя натура. нічого доброго в мені нема, хоч нікому не шкоджу, і стараюсь бути "милою", завжди себе з кимось порівнюю, і женусь неясно за чим, купляю багато одягу, думаю, шо маю шось творче, але можливо і не маю, вчуся добре заради 700 гривень на місяць, люблю співати, коли ніхто не чує, люблю себе жаліти і ненавиджу себе за це. коротше, я вся просто прекрасна, об"єкт для заздрощів. надіюсь це ніхто не буде читати, ніхто не буде знати хто я така, і цей блог помре, коли з"явиться мета.