У потаємних закромах куточків наших тіл, згадую ті моменти, коли обєзбашені бігали по Львову, ходили по тим вуличкам, і це було щось нездоланне, щось нове та приємне.Дні, коли їхали в поїзді на південь.
Відчуваю, що гаряче сонце пече мені прямо у серце.Але не пройде і хвилини, в якій я б не згадаю про тебе.Сподіваюсь, ти це відчуваєш.І нібито ніколи тебе не існувало у моєму житті, але ти поряд.Ці хвилини виникають не так часто, не так довго та щиро, але вони є. Хочеться ще раз і ще раз згадувати іх, бо вони - це все, що в нас є. Пройде 10,20 років, але я згадуватиму про тебе і знову буду чекати зустрічі, хоча б ще раз у житті, хочаб на одну секунду, хоча б на мить.
Моє відчуття палає.Я хочу бути поряд із тобою.